Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

«Я ХОЧУ ПРОДАТИ СВОЮ НИРКУ»

Цей чоловік з'явився у редакції наприкінці вересня. Представився Сергієм. На вигляд років 30-35. Він запитав, з ким можна тет-а-тет поговорити. Його історія виявилася незвичайною.

Народився він у Ярославлі. Батько спився, і вже після його смерті мати вирішила із Сергієм переїхати на Вінниччину, де живе із дитиною-інвалідом старша донька. Хлопець ще у Росії здобув звання майстра спорту із важкої атлетики. Виступав на престижних змаганнях. Чесно кажучи, я б ніколи не сказала, що у чоловіка, який сидів навпроти мене, позаду спортивна кар'єра. Невисокого зросту, худорлявий. Його вихід із великого спорту точнісінько такий же стрімкий, як і вхід до нього.

- Останній раз на змаганнях, а це було у 91-році, я надірвав спину. Також зачепило якийсь нерв, почало тягнути ногу. Лікарі, на жаль, не вилікували, а навпаки, поглибили моє захворювання. Із спорту довелося йти. А на згадку про це — кульгавість.

Переїхавши на Вінниччину, Сергій влаштувався на роботу. Працював на будівництві, словом, заробляв, як міг. Тут і зустрів своє перше кохання. Здавалося, що воно було взаємним. Дівчина була сиротою, жила у тітки на квартирі.

П'ять років тому друзі запропонували поїхати на заробітки до Єгипту. Погодився. Звичайно, нелегалом працювати було складно, діставалася найтяжча та найнеприємніша робота. Сказати, що платили багато — ні! Вистачало лише на проживання та харчування. А ще — щоб відіслати додому 100 доларів. І знову здоров'я підвело. Нога і спина все частіше давали про себе знати. Та й роботодавці, дивлячись на такого напівінваліда, попередили, що працює останній місяць. Довелося повертатися на Україну.

За той період любов Сергія вже вийшла заміж. Хоча, як стверджував хлопець, невдало. Її чоловік сильно пив та бив. Мати дітей він не міг. А на розлучення не погоджувався. Вона готова піти до Сергія. Але як? У того немає ні кола, ні двора, ні роботи.

- Ось я і прийшов до вас. Хочу через вашу газету знайти наречену-єврейку, фіктивно одружитися і виїхати до Ізраїлю. Я нічого не буду вимагати у тієї жінки. Там я хочу продати свою нирку. Знаю, що за неї дадуть близько 70 тисяч доларів. На ці гроші я зможу в Україні відкрити бізнес та забрати свою наречену. Я маю на це право. Мій організм належить лише мені, і це обдуманий крок. Іншого виходу в мене немає. Люди із однією ниркою живуть до старості.

Те, що я була шокована даним зізнанням, означає нічого не сказати. Реально нічим цьому чоловікові допомогти не могла. Але наступного дня зв'язалася із своєю подругою у Ізраїлі, яка працює лікарем в одній із престижних клінік. Чи практикують там такі операції? Скільки коштує людський орган? І невже це законно?

«ЧИ РЕАЛЬНО ПРОДАТИ СВІЙ ОРГАН ЗА КОРДОНОМ?»

Виявилося, що на території Ізраїлю подібні операції караються законом. Проте у сусідньому Пакистані їх роблять підпільно. Останнім часом, як розповіла лікарка, в Ізраїль приїжджає чимало не євреїв з України, Росії, Білорусі. Більшість із них, зневірившись вижити у власній державі, хочуть продати свої органи. Вони знаходять посередників, які переправляють їх до Пакистану. Але потрапивши у країну, у якій, згідно з останніми дослідженнями, найвищий показник трансплантації органів, стають жертвами аферистів.

Українські нелегали їдуть до Ізраїлю. Там їх підпільно переправляють до Пакистану — країни-лідера по нелегальній торгівлі органами...

- Якщо можете, відмовте того чоловіка від думки про донорство. Він ніколи не заробить тут гроші. Незважаючи на обіцяну велику грошову винагороду, людей часто обдурюють. Якщо він розраховує отримати 70 тисяч доларів за нирку — це міф. Пакистанцям, де кожен п'ятий має шрам від операції на боці, платять за орган 100 тисяч рупій, це близько 2 тисяч євро. Цих грошей вистачить лише для того, аби купити тут холодильник. Найчастіше «наших» тут «кидають», взагалі не платять грошей за органи. Правда, щорічно у Пакистан приїжджає багато важкохворих людей із Європи. Адже тут набагато простіше вирішується проблема із донорами і операція коштує недорого, до 20 тисяч євро.

Все це я намагалася довести Сергію, який лише похмуро дивився на мене і, як зазомбований, твердив: «У мене немає іншого виходу. Це останній шанс на щастя».

«ЗА ТОРГІВЛЮ ОРГАНАМИ ПЕРЕДБАЧЕНО СУВОРЕ ПОКАРАННЯ»

За останніми даними, які були оприлюднені на засіданні Європейського парламенту, Україна посідає одне із перших місць у світі по незаконній торгівлі людськими органами. Виявляється, це досить прибутковий бізнес, адже, згідно з статистикою, щорічно помирає, так і не дочекавшись органу, від 15 до 30 процентів пацієнтів. А багатим європейцям заплатити названу суму є звідки.

Але у той момент, коли Європа виступає із такими заявами, в Україні про це майже нічого не чути. В пресі лише писали про гучну справу, пов'язану із львівськими лікарями. Вони нелегально вирізали нирки у жертв, які щойно загинули у дорожньо-транспортній пригоді. Правоохоронці порушили кримінальну справу проти головного лікаря відділення трансплантації нирок обласної лікарні, його заступника та двох медичних працівників.

Вінницькі ж правоохоронці спростували факти торгівлі людськими органами у медичних закладах області. Такі випадки не зафіксовані й лікарями. Проте проблему донорства у нашому місті відчули вже влітку цього року, коли стався вибух у маршрутному таксі і опіки важкої складності отримали десятки людей.

Дефіцит матеріалу для пересадки шкіри був відчутний.

Окрім цього, зараз на Вінниччині проживає 10 хворих, яким зробили пересадку нирки. Ще 58 чоловік щомісяця проходять гемодіаліз (користування штучною ниркою). Це максимум допомоги, яку може надати єдине в області відділення для такого роду пацієнтів. У минулому році лише ста українцям в нашій країні була зроблена операція по пересадці нирки. Лікарі зазначають, що подібна операція — це велика рідкість. І лише на території Вінницької області така операція потрібна понад 100 пацієнтам. Тобто, ми безсилі допомогти своїм близьким та родичам, а за гроші погоджуємося рятувати життя іноземцям? Хоч і нелегально.

Чи несуть покарання люди, які виявили добровільне бажання продати власний орган? Згідно із законом — ні. Європейські спеціалісти вважають, що покарання повинні нести за купівлю органів у третіх країнах нелегальні торговці. За попередніми даними, строк покарання — до 10 років позбавлення волі. Лікарі, які замішані у таких операціях, мають автоматично бути позбавлені дозволу на медичну практику.

Подібні випадки вже зафіксовані у країнах СНД. Це стосується Молдови, Росії. Скандал «Фабрика смерті під назвою «Скліф» розгорнувся у Москві, за ним одразу й другий скандал — «справа Орєхова». Ще у живого пацієнта хірурги координаційного центру органного донорства намагалися вирізати нирку. За свідченням медсестри лікарні, бізнес щодо органів тут був давно налагоджений. Якщо офіційно операція по пересадці нирки коштує 7 тисяч доларів для громадянина країни і 25 тисяч для іноземця, то неофіційно це набагато дешевше. В основному тут розраховують на пацієнтів-іноземців. Пацієнтів оформляють як громадян країни, при цьому хабара отримують лікарі, що роблять операцію, ті, що знаходять донора та чиновники управління охорони здоров'я. Ще близько 200 доларів отримує лікар-реаніматолог за живого донора. Дешевше за все обійдеться донор-бомж. Всього пляшка коньяку. Підпис судмедексперта на чистому бланку, де має бути зафіксована біологічна смерть донора, кажуть, коштує 200 доларів.

«ЧОМУ ЛЮДИ ХОЧУТЬ СТАТИ ДОНОРАМИ?»

Це риторичне запитання. Звичайно, через гроші. Попередження, що людина після цього стає як мінімум інвалідом другої групи, мало кого лякає. Навіть у цивілізованих країнах майже не знають про наслідки донорства. Так, згідно з опитуванням, яке було проведене серед студентів Англії, кожен четвертий погодився віддати свою нирку за 13 тисяч фунтів стерлінгів. Кожен п'ятий не проти, щоб йому відрізали палець за 2 тисячі, але щоб потім пришили назад. Найголовніша причина такої згоди — це оплата за навчання.

Представники Єврокомісії вважають, що в Україні через злидарство на операції погоджуються найменш захищені верстви населення. Але якщо нашу країну називають лідером про продажу, то в самій Україні, судячи зі всього, просто закривають очі на подібні факти, або роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Не знаю, чи вдалося мені переконати відвідувача нашої газети у тому, що продаж власного органу — це мінімум безглуздя, а максимум — скорочення свого життя вдвічі. Але хотілося б, щоб подібна тенденція не поширювалася і люди знали, що, йдучи на такий крок, вони калічать, по-перше, себе. Немає гарантії, що у лікаря вже не заготовлений чистий бланк про вашу біологічну смерть, яку оцінять мінімум у пляшку. По-друге, у випадку невдалої трансплантації вашим рідним доведеться заробляти вам на ліки протягом всього вашого життя. По-третє, ніхто не гарантує, що вам взагалі заплатять гроші. Втім, кожен має право вибору.

Наталія ВІШШ

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 17 грудня 2003 p.