Середа, 24 грудня 2003 p.

Так прийнято — наприкiнцi року пiдбивати пiдсумки. Одна дата 2003-го бере свiй початок у 2001-му, якраз напередоднi Нового року. Два роки тому, 24 грудня, 50 000 доларiв вимагала у сiм'ї Iванових викрадачка губернаторового онука-першокласника. На щастя, все закiнчилось нормально — працiвники мiлiцiї дитину знайшли, викрадачку — посадили. Наша газета повiдомляла, що восени Верховний суд не зменшив вирок Ларисi Яблучниковiй — 12 рокiв вона вiдбуватиме покарання у Чорноморськiй колонiї №74.

Тодi писали, що Андрiю Iванову вже не 7 рокiв, а 9. Доньцi Яблучникової, Надiї — 14. Пiсля того, як мама дiвчинки викрала онука тодiшнього губернатора, багато що змiнилося в їхнiх сiм'ях. Пiсля цього випадку охорона з'явилась в усiх школах Вiнницi.

У своїх статтях про викрадення Андрiя Iванова я нiяким чином не мала за мету когось образити. Навпаки, хотiла якомога об'єктивнiше написати про те, що сталося, заради чого i, зрештою, до чого це призводить. Нiякої упередженостi стосовно членiв сiм'ї Iванових я не мала. У репортажах iз суду читачi знайомились iз тим, що саме вiдбувалося за дверима зали. I в тi дверi заходили рiзнi люди: в когось були посади, грошi, зв'язки, а в когось — бiднiсть, розпач... Але їх об'єднувало там горе — це були бiди двох сiмей. I в обох iз них були безневиннi жертви: нi в чому неповинний Андрiй, який у сiм рокiв пережив це все, доведенi до вiдчаю його батьки, рiднi. А горе — воно ж однакове: i для звичайної людини, i для високопосадовця. Але була тут i осиротiла та залишена напризволяще малолiтня донька викрадачки, почорнiла iз горя та безвихiдностi її мама-пенсiонерка. А їй же ще треба поставити на ноги онучку за мiзерну пенсiю... Цього я також не мала права i моральностi не помiчати.

А що ж думає про всi цi подiї «найголовнiший винуватець», а вiрнiше, без вини винуватий дiдусь Юрiй Iванович Iванов? Бо ж саме через його посаду i викрали онука Андрiйка.

Сам Юрiй Iванов, який два роки тому очолював облдержадмiнiстрацiю, тепер — голова Вiнницької облради. Говорити зi мною на тему викрадення онука, м'яко кажучи, не мав бажання. Ось його думка:

- Для вас головне «посмакувати» тим, що це посадова особа, що їй можна дошкулити... Ви виправдовуєте викрадачку... Я в очi не бачив цю Яблучникову, оце тiльки на фотографiї у вашiй газетi. Вам передати те почуття, коли вам дитину не повернули?! Ви бачили Андрюху, якого принесли на руках пiд сiбазоном? Вам би це побачити...

До мене можна по-рiзному ставитись, як i взагалi до начальства. Менi не строк Яблучникової важливий. Якби її не було на свiтi, я був би щасливий. Тодi б не було цього випадку.

Я вам просто хочу сказати — чим ми живемо? Свiт змiнюється вiд того, яку ми мораль задамо — такi i будуть дiї. I задаєте її ви — журналiсти. У вас тiльки є бажання публiкацiєю заробити грошi. Ви не образили мене — повiрте, я знаю, що таке доля керiвника. Я повинен свiй хрест пронести. Приймаючи рiшення працювати з мiлiцiєю, я виконав свiй обов'язок — громадянський. Не сiмейний, а громадянський! Син мiй пiшов на це, i невiстка пiшла на це. Ви не можете уявити наш стан тих днiв, коли ми кожен раз думали, чи правильно ми зробили, що з мiлiцiєю почали працювати. От вам би передати це, коли три доби нiхто не спав, не їв... Знаючи iнформацiю, кожен раз картати себе за те, що почав працювати з мiлiцiєю. Але виконав свiй громадянський обов'язок, щоб вашу дитину завтра не вкрали. I цiна вироку — не моя, а така, щоб не допустити таких випадкiв у подальшому. I це не Iванов покарав Яблучникову — це вона покарала i себе, i свою дитину, i маму. Чому в Америцi довiчне ув'язнення за кiндепiнг, навiть при поверненнi дитини? Чому?! Щоб знали всi, що так не можна. По-перше, це дитина, яка не може себе захистити...

«Не я покарав Яблучникову...»

А ви виправдовуєте Яблучникову. Бо стаття звучить так — є якийсь Iванов, який її посадив, а вона повинна вiдпрацювати в тюрмi йому моральну шкоду. Триста рокiв менi потрiбнi її грошi. Менi нiхто не поверне того, що я пережив. I якщо хто-небудь пише, виправдовує викрадачку — то це ваша проблема.

Оксана ПУСТОВIТ

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com