"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

В житті ніколи не можна передбачити, де злетиш, де впадеш. Так добре бути маленьким і не замислюватись над реаліями буття. Ще краще народитись в заможній сім’ї, де тобою постійно опікуються, будь-які забаганки виконують. Життєвий досвід свідчить: діти, виховані у забезпечених родинах, коли стають дорослими, не завжди можуть самостійно впоратись навіть з найменшими проблемами.

Часто-густо закінчують наркотиками або алкоголем. А інколи не витримують і стають на шлях самогубства. Але в такому хаотичному та безпринципному житті «зоряних» дітей винні не лише компанії з «дурним» впливом, але, передусім, їхні батьки. Запитання до «вирощених» у домашніх умовах егоїстів: «Невдячні, ми ж для вас все робили! А ви як віддячуєте!?», можна розглядати як безглузде. Ну, не винні чада, що їх не привчили до самостійності. А не дай Боже, в родині щось станеться, і з безтурботним життям їм доведеться розлучитись. Чи зможуть вони жити, як «всі»? Чи зможе хтось з них сам підвестись на ноги?

Якщо говорити про молодь взагалі, то в будь-якій категорії багато тих, котрі, як-то кажуть, «закінчують погано». Якщо ж говорити про шанси на виживання, то у «звичайної» молоді їх набагато більше. Діти-сироти взагалі від народження стають «екстремалами». За свій «кусень хліба» кому завгодно горло «перегризуть». І не дивно, що саме з таких зазвичай виростають успішні бізнесмени, політики, артисти, з якими мріють товаришувати, працювати ті, хто колись з них сміявся і не хотів навіть вітатися.

Не вірите? У такому разі знайомтеся! Сьогодні нашими гостями є вінничани, котрі власними силами створили своє майбутнє.

Віктор Малиновський, підприємець.

Колись Віктор водив своїх двох синів на завод по виготовленню скла, щоб показати, як люди тяжко працюють, щоб заробити гроші. І йому це відомо, адже ще в дитинстві він відчув їх нестатки.

Провчившись у інтернаті для малозабезпечених сімей, молодий Малиновський лише під час служби в армії зрозумів старання своєї матері. Для єдиного сина, якого вона виховувала сама, в міру своїх можливостей намагалась зробити все. Коли син одержав першу у своєму житті зарплату, то подарував їй босоніжки.

З дитинства у Віктора проявилась любов до спорту. Досить вдало він спробував себе у кількох видах.

- З упевненістю можу сказати, що саме спорт стимулює людину до досягнення мети, виховує лідерів. Коли після трьох тренувань за день я прокидався вночі від голоду, а в холодильнику було пусто, то давав собі слово, що незабаром все зміниться. Хто хоче, той і досягне! — стверджує підприємець.

Володимир Продивус, генеральний директор корпорації «Прем'єр-фінанс».

Після нещасного випадку, який трапився з його матір'ю, у 15 років розпрощався з дитинством. Одного жахливого дня його мати вийшла з дому, а повернулась на інвалідному візку. Її тіло постраждало в автомобільній аварії i було тепер наполовину нерухомим. Батько не знайшов в собі сили змиритися з каліцтвом дружини і залишив їх. Довелось пізнати все: доглядати за матір’ю-інвалідом, залишити школу і перевестись у вечірню. Займаючись боксом, він бігав на тренування до Вінниці по 15 кілометрів туди і назад до Сосонки. Бо не завжди було 20 копійок на автобус.

Юрій Коробкін, також розпочинав свій шлях у бізнес із кухаря.

Багато хто з успішних українських політиків-вінничан теж виховувався у звичайних родинах. Багато хто вихідці з села. Наприклад, Анатолій Матвієнко — син колгоспників. Його батько був конюхом.

Роман Заданюк, — відомий український модельєр, дизайнер, співак:

- У дитинстві не завжди була можливість купувати зошити та ручки для школи. Мої батьки — інваліди від народження. На їх пенсію виховувати четверо дітей було тяжко. Бували часи, коли ми всі снідали, обідали та вечеряли однією водою. Якось я ризикнув щось змінити заради моєї родини. Мама позичила гроші на мій закордонний паспорт. Так я поїхав працювати до Польщі. Звідти і почався мій злет. Від однієї місцевої агенції надійшло запрошення про співпрацю. Поступово я почав ступати вгору сходинками модельного бізнесу. Сподіваюсь, що зі співочою кар'єрою теж все буде гаразд.

Сподіваємося, що тим, кому зараз в житті не так пощастило як іншим, врешті-решт, усміхнеться доля. Ті, хто мають мету, старання та мужність, неодмінно отримають за це успіх та удачу. А коли заберетесь на верхівку гори престижу та достатку, не забудьте, з чого все починалось. Гроші не завжди найголовніший пріоритет у житті.

Аріна КАНТОНІСТОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 28 липня 2004 p.