"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

Створений у вереснi 2000-го вiнницький баскетбольний клуб «Баско-Динамо» заявив про себе буквально з перших днiв. Три роки спортсмени грали у першiй лiзi, а торiк, зайнявши 3-є мiсце на чемпiонатi України, вибороли мiсце пiд сонцем у вищiй лiзi. Зараз «Баско» упевнено тримається у «десятцi» команд вищої лiги (7-е мiсце з-помiж 20-ти команд). Цiлком закономiрно, що перспективних вiнницьких молодих вихованцiв помiтили провiднi баскетбольнi клуби України. А за деякими хлопцями до Вiнницi вже навiть приїздили «купцi».

- Не боїтеся, що вашi вихованцi порозбiгаються? – запитала я головного тренера «Баско» Олександра Терехова. – Кажуть, що декому з них пропонують непоганi умови: щомiсячна зарплата, житло, форма...

- А хiба це погано, коли хлопцi ростуть? Я радий за них. Але це не настiльки привабливi умови, щоб вони зрадили «Баско». Усi 14 гравцiв команди сильнi волею до спортивних досягнень. Особливо перспективними є Всеволод Шумель, Сергiй Попов, Коля Коробкiн, Вiталiй Лiсовський, Ігор Квартич. Через рiк-два цi хлопцi напряму будуть «стукати» до вищої лiги.

За словами Олександра Івановича, вимоги до хлопцiв досить високi. Головнi – добра фiзична пiдготовка i психологiчнi якостi.

- А зрiст?

- Це хоч i важливий критерiй для баскетболiстiв, проте не головний. Адже баскетбол – командна гра. Тут спрацьовує принцип: «один за всiх i всi – за одного». А ще скажу, що баскетбол – це не просто гра, це стиль життя, i якщо людина серйозно займається цим видом спорту, то й отримує вiдповiднi дивiденди.

Бiльшiсть гравцiв «Баско» – студенти вiнницьких торгово-економiчного iнституту та сiльськогосподарської академiї. Середнiй вiк – 20 рокiв. Найстаршому, капiтану команди Колi Здирку – 28. Вiн — майстер спорту, випускник торгово-економiчного. Недавно став батьком. Виховує сина — нову змiну «Баско».

Стосунки у колективi дуже гарнi, теплi, товариськi. Перед грою у нас, як у пiонертаборi, гравцi кажуть речiвку «Баско», «Вперед!». Це додає азарту.

- Часто доводиться роз’їжджати по змаганнях?

- Та хлопцi географiю України як своїх 5 пальцiв знають! Харкiв, Бендери, Київ, Алчевськ, Сiмферополь, Луганськ, Тернопiль, Івано-Франкiвськ... За сезон доводиться виїжджати щонайменше 60 разiв. У нас дуже щiльний графiк: тиждень тренуємося вдома, а тиждень – їдемо на змагання. Звичайно, хлопцi втомлюються. Буває, тiльки дорога займає 8-10 годин. Спробуй висидiти у автобусi, коли зрiст понад 2 метри. Це ж учетверо треба «трансформуватися». Сподiваємося, з часом у нас буде власний автобус.

- Ви граєте у чорно-жовтiй формi. Хто її придумав?

- Нашим дизайнером є Коля Коробкiн. Вiн дуже ретельно слiдкує за новинками баскетболу в Інтернетi, у нього гарний смак. У себе вдома ми виступаємо у формi жовтого кольору, а на виїздi – у чорнiй. Контраст жовтого з чорним – дуже вдале поєднання. (До речi, форму купує для гравцiв «Баско» головний спонсор Юрiй Коробкiн. Як президент клубу i депутат мiськради у цьому роцi вiн «вибив» з бюджету для команди 300 тисяч грн.). Ну, а логотип «Баско» Коля розробляв зi своїм дядьком, професiйним художником. Це ж стосується i назви клубу. Коли ми тiльки виношували задум створити клуб, довго не могли визначитися з назвою. Оголосили навiть своєрiдне опитування. Варiантiв було чимало, i все ж найбiльш вдалим став придуманий Коробкiним-молодшим варiант «Баско-Динамо». «Баско» – говорить про специфiку нашої дiяльностi, а «Динамо», бо ми тренуємося у динамiвському спортзалi.

- Як, у вас досi немає свого спортзалу?

- На жаль, «Баско» – мабуть, єдина команда в Українi вищої лiги, котра у себе вдома, як у гостях. Дуже прикро, що у Вiнницi немає дiйсно гарного спецiалiзованого спортзалу для баскетболу. Тож на змагання доводиться «проситися» як не у педуніверситет, то в мед...

- Приколи на змаганнях трапляються?

- Резинка у трусах наших гравцiв нi в кого не лопала. А от була iнша ситуацiя. Один наш гравець мав звичку постiйно запiзнюватися. А якось на змаганнях у iншому мiстi вiн знову запiзнився на автобус. Ми вирiшили його провчити. Почекавши 2 хвилини пiд готелем, рушили до мiсця змагань. Приїжджаємо – i диво! Стоїть наш герой, усмiхається – зустрiчає! На таксi обiгнав автобус. Зате тепер приходить завжди перший.

- А якi спортивнi поєдинки запам’яталися найбiльше?

- З останнiх можу вiдзначити зустрiч «Баско» з харкiвським «Полiтехнiком». До завершення гри залишалося всього 7 секунд. У додатковiй п’ятихвилинцi ми програвали 2 очка. I ось на останнiй секундi Дмитро Подоляка закидає м’яч у кошик. Звучить сирена. Це була неймовiрна гра! Драма для харкiвчан i оптимiстична комедiя для «Баско». Хлопцi тодi за перемогу отримали вiд президента клубу навiть заохочувальнi премiї за цiкаву гру.

Свої перемоги «баскiвцi» завжди вiдзначають у повному складi з тренерами Сергiєм Бєлобородовим, Вiктором Вiтером, лiкарем Олегом Веремiєм. Часто запрошують i своїх «хрещених батькiв» — президента Федерацiї баскетболу Вiнниччини Валерiя Бевза та президента клубу «Баско-Динамо» Юрiя Коробкiна. У неформальнiй обстановцi. Як i iменини гравцiв – з тортом, свiчками, солодкою водою.

- А спиртне?

- Хлопцi можуть дозволити собi хiба що келих шампанського. Та й то пiсля тренувань. До речi, жоден з них не курить.

- На вiдмiну вiд тренера? (Олександр Іванович, розмовляючи, не втримався, i запалив цигарку)

- Вони ще й мене виховують. Оце думаю кидати.

...1 вересня «Баско» вiдзначатиме свiй день народження. 4 роки! Якi ж вони все-таки ще юнi!

Інна ЧЕРВIНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 28 липня 2004 p.