"МИ ЗНАХОДИМОСЯ ЗА КРОК ВІД ПРІРВИ, в яку можемо впасти через кілька місяців, якщо будемо думати, що все вирішено за нас»
«В черговий раз почула: «Навіщо іти голосувати, від нас вже нічого не залежить. І так все вирішено». Вкотре неприємно дивуюся з нашого суспільства. Кожен народ заслуговує на владу, яку має. І на виборах ми самі оцінюємо себе. А коли кожен займе позицію «від мене нічого не залежить», то таким народом буде дуже легко маніпулювати — він стерпить все і буде мовчати, що б йому не робили.
Такий народ не іде на вибори, бо «все вирішено за нього». І дійсно, «сильні» тоді все вирішують самі, бо в наших невикористаних бюлетенях дуже легко буде поставити «галочку» за потрібного кандидата. Але коли явка на виборчі дільниці буде 100% і ніхто не продасть своє майбутнє і совість за тих 10 чи 20 грн… ні, це здається утопією в нашому байдужому суспільстві.
А ми так хочемо, щоб у нас все було добре! І головне — видати бажане за дійсне. Візьми кожного окремо, то невдоволених життям — хоч відбирай. А народ в цілому? Та нібито усім задоволений… Ми забуваємо, що лише усі разом сила, ще й яка! А ми боїмося, тому тікаємо, хто куди або ж чекаємо, доки людське життя саме прийде до нас у гості.
Лишень подивіться — наші дівчата просто мріють вийти заміж за іноземця — і життя у дівчини тоді влаштоване. І неважливо, який той жених, головне — «імпортний».
Мільйони українців їдуть світ за очі на заробітки. І нас там, відверто кажучи, не дуже-то й чекають і люблять. Одного літа я була в Італії. «Так ти з України! — говорить мені один чоловік. — Знав я одну українку, вона доглядала стареньких. Так потім втекла та й ще й «прихопила» з собою цінні речі з дому…» Мені стало соромно. Адже люди саме за такими вчинками будуть судити про всю націю. Хіба ми такі?
Місцеве населення дивується з «людей третього світу» — як це так: люди з вищою освітою — дипломами економістів, лікарів — доглядають за старенькими, прибирають, миють посуд в ресторанах і… задоволені цим. Просто іноземці не можуть зрозуміти, що посудомийки та прибиральниці у них заробляють більше, ніж лікарі та економісти в Україні. Їм не зрозуміти, чому наші пенсіонери збирають пляшки, чому наші дівчата працюють в іноземних борделях (лише у Франції 4000 повій — українки). Я цього зрозуміти також не можу.
А прийти до влади у нас — це як добратися до величезної «кормушки». Тому всі так і рвуться стати чиновниками, адже вони у нас — найзабезпеченіші люди. А скажіть, чи такі повинні стояти при владі? Як кажуть, ситий голодного не розуміє… І пам'ятаю слова одного з моїх викладачів: «Одна людина в неофіційній розмові мені сказала, що кожний нардеп — мільйонер. А якщо дати їм право обирати Президента, то у декого з них знайдеться по мільйону на кожного, щоб купити голоси».
А чи великі перспективи відкриваються нам, молодим людям, у цій країні? Що можуть дати країні мільйони талановитих, розумних молодих людей, якщо держава не може дати їм те, що гарантує Конституція — безкоштовну освіту? В очах кожного з нас поступово згасає вогник надії…
Ми знаходимося за крок від прірви, в яку можемо впасти через кілька місяців, якщо будемо думати, що все вирішено за нас. Давайте краще все вирішувати самі. Все у нас буде добре, коли чиновництво стане неприбутковою справою. От тоді наші з вами інтереси будуть відстоювати дійсно зацікавлені в цьому люди. Головне — не бути байдужими, в першу чергу, до своєї власної гідності та країни, в якій живете ви та житимуть ваші діти».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =