Середа, 8 вересня 2004 p.

Люди виїжджають з різних причин. Найчастіше — на заробітки. А от у моєї подруги мама вийшла заміж за італійця і разом з донькою вирішила поїхати до нового нареченого. Мама розраховувала на краще життя для себе, і, перш за все, для доньки. Однак, вона не врахувала того факту, що доньці вже 17. За цей час дівчина вже встигла прив’язатися до міста, знайти справжніх друзів та подумки спланувати своє майбутнє. Марину (саме так звуть мою подругу) цілком влаштовувало те, як вони вдвох жили з мамою. Уявіть її шок, коли одного разу мама прийшла додому і прямо з дверей заявила доньці: «Марино, можеш збирати речі. Через тиждень ми назавжди їдемо з міста».

Як виявилось потім, наречений Марининої мами — італієць, з яким вона познайомилась у столиці на одній з ділових зустрічей. Жінка довго й не думала — адже випала така нагода, бо ж скільки сьогодні жінок мріють вийти заміж за іноземця. І ось час пішов. Лише за тиждень Марина повинна була змиритися з думкою про те, що у Вінниці вона перебуває останні дні. Вона того Ніколо (ім’я маминого нареченого) бачила лише раз, і тепер їхати туди, щоб жити у нього вдома... Було образливо за те, що мама погодилась на такий важливий крок, не порадившись із нею...

Тиждень, змирялась з тією думкою, що все це востаннє. Нехай і сумували друзі, однак вони все ж таки залишались усі разом, а їй випала доля покинути усе. Марині потрібно було їхати в країну, мови якої вона абсолютно не знала. А там необхідно було б продовжувати навчання та якось жити. А як же друзі? Як же їй не сумувати за людьми, з якими вона разом пройшла «вогонь, воду та мідні труби»? Чому над цим не подумала мама? Невже їй так легко перекреслити усе життя своєї доньки...

З того часу, як я востаннє бачила подругу, пройшло 3 місяці. Ми й досі підтримуємо зв’язки. Але Марина розповідає, що ностальгія ніколи не покидає її. Звичайно, там їм живеться краще. Вдома працює домогосподарка, у неї є все, чого вона забажає... окрім найголовнішого — друзів. В Італії усе зовсім по-іншому. Мама залишає її на весь день вдома, а сама їздить по різних красивих місцях і куточках країни. У них з Ніколо ніби медовий місяць. Якось Марина попросила свого «нового батька» купити парфуми. Але той негайно їй відмовив і зробив такий вигляд обличчя, наче вона у нього половину життя відібрала. А сам в той час купив її мамі розкішний букет троянд, який коштував не менше. Одним словом, мати хотіла кращого життя для доньки, але цим самим лише ускладнила його. Донька залишилась на другому плані...

Лише на рідній землі ми себе можемо відчувати людьми. Адже дуже важко прижитися там, де нас не знають і не поважають. Тому я дуже хочу застерегти батьків, які також планують зробити крок, подібний тому, який зробила мати моєї подруги Марини. Обговорюйте усе з дітьми, радьтеся з ними та враховуйте їх точку зору. Не затьмарюйте собі очі грошима. Тим більше, що нікому не потрібні ваші «галопи по Європі».

Маргарита МАКАРОВА, учениця

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com