Середа, 3 листопада 2004 p.

«Здрастуй, «МіГ»! Пишу тобі, бо дуже вразила мене публікація у номері за 6 жовтня 2004 року «Як стають ізгоями». Нагадаю, у ній автор пише про «проблемну» 11-річну дівчинку Катю, яка навчається у Вінницькій школі №32. Катя, якщо вірити дописувачу, пропускає уроки і втікає з дому, «бо діти її дражнять, б’ють, чіпляються ні за що»... А коли дівчинка дає «здачі», то вчителька, мовляв, сварить тільки її. «Я хочу вмерти, бо батьки неспроможні захистити мене у школі, а вчитися — мій обов’язок», — цитує Катю автор статті. А наприкінці робить висновок, що... у всьому винна вчителька, яка ділить клас на улюбленців та ізгоїв.

Я — уважна читачка і «33-го каналу», і «Молодіжки». І якщо мені не зраджує пам’ять, десь навесні «33-й канал» писав про втечу з дому цієї дівчинки Каті та її сестрички. (Та й вінничани, мабуть, пригадують розклеєні тоді по «маршрутках» та на стовпах оголошення із вміщеними фото сестричок-утікачок). У статті батьки дівчаток не приховували, що це не перша втеча з дому доньок. Навіть більше: вони стверджували, що це якась манія. І з’явилася вона, мовляв, після перебування у психлікарні.

За збігом обставин, син моєї колеги по роботі якраз навчається у одному класі з Катею. Хлопчик розповідав, що дівчинка дуже дивна. Одного разу вона цілий урок просиділа під партою. І скільки учителька не просила її: «Катрусю, сідай за парту», — вона не слухала.

Коли «МіГ» надрукував статтю «Як стають ізгоями», моя колега дуже обурювалася.

– Та на нашу класну молитися треба! Такі учителі тепер велика рідкість! — казала. — По інших школах он скаржаться на побори, а наша класна керівничка абсолютно безкоштовно ще й додаткові заняття проводить з дітьми. А яка вона добра! Діти просто липнуть до неї. І то чистісінький наклеп, ніби вона ділить клас на улюбленців та ізгоїв. Вона навіть на прізвище ніколи не звертається до дітей. Усі у неї — Катрусі, Сергійки, Марійки...

Я не можу робити якісь висновки лише зі слів своєї колеги. Але останнім часом ми багато у чому звинувачуємо школу. Якщо раніше, коли якийсь зірвиголова, скажімо, розбивав вікно, його питали: «Хто твої батьки?». Сьогодні ж — «У якій школі ти вчишся?» Ми просто переклали прямі батьківські обов’язки на школу та учителів. Але ж не може один вчитель вгледіти одночасно за 30-ма «гавриками». Так, школа — це майстерня, де формується майбутнє; учитель — це інженер людських душ. Усе це чудові пафосні афоризми. Тільки ж яка тоді роль батьків? Може, у ситуації з Катею передусім треба починати із сім’ї?»

З повагою, ваша постійна читачка Віра Миколаївна, м.Вінниця

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com