Середа, 17 листопада 2004 p.

Оленці було 20 років, і вона жила в одному з «холостяцьких» гуртожитків на околиці Вінниці. Сюди потрапила після навчання в школі-інтернаті. В училищі у Барі вивчилась на маляра-штукатура. Вже рік працювала за професією. Зустрічалась з хлопцем... Через півтора року зустрічей Олена дізналась, що очікує дитину.

– Першими помітили мою вагітність жінки з гуртожитку, — розповідає Олена. — Але я все казала, що просто поправилась. Почали радити йти на аборт. Все через житло. Гуртожиток був несімейним. Ніхто б мені не дозволив жити з новонародженим в одній кімнатці з молодими незаміжніми дівчатами. Обставини були проти мене, але я вирішила зберегти цю дитину.

До речі, хлопець, з яким Олена зустрічалась, був далеким від розуміння батьківського обов’язку. У найвідповідальніший момент він зник. Мотиви, якими він керувався, і досі викликають у дівчини подив. Сказав, що не вірить, що ця дитина його.

– Коли народився Олежка, мені не було куди його забрати, не було грошей, нікого поруч, — продовжує Олена. — В пологовому будинку знали, що я сирота. Тому запитали, чи буду здавати дитину. Я пояснила, що не маю куди забрати сина. Я не планувала зовсім покинути дитя. Як вихід мені порадили здати його будинок дитини на рік, поки не вирішиться проблема з житлом. Ходити туди та навідувати сина...

День, коли Олена змушена була підписати відмову від дитини, запам’ятається їй надовго. Вона чітко пам’ятає роздратування лікарів з приводу матерів, котрі залишили їм оберемок «відказаних» дітей. Їх тоді було вже семеро. В той день Олена таки підписала відмову. Весь цей час за неї переживали та підтримували її співробітниці.

– Я тільки приїхала з пологового будинку у гуртожиток, як хтось постукав у двері. На порозі стояли мої колеги по роботі: «Хочеш бути з дитиною – збирай речі». Так я забрала Олежку того ж дня, як відмовилась, через дві години. З’ясувалось, дівчата домовились з лікарями Центру матері та дитини, який знаходиться на Старому місті, про те, що я у них поживу з дитинкою, поки не підшукаю квартиру.

Олежці було дев’ять днів від народження, як Оленка з ним переїхала до лікарні. Тут вона пізнавала перші уроки материнства. Вдячна медсестрам та лікарям, котрі навчили її доглядати дитину. Бо звідки їй, сироті, це знати? Потім Олена і сама бавила «відказаних» діток. Відділення для них було поруч з її палатою. А пізніше лікарня мала власного маляра-штукатура, Олена допомагала з ремонтами, бо за добро треба платити тільки добром.

Олежка підростав, і дуже швидко білі халати лікарів стали йому чимось рідним. Він їх дуже любив, як бачив, одразу сміявся. Тому спершу він вимовив «тьотя», а вже потім «мама». Але найперше – «тато»...

– Тато? Він приходив два рази в лікарню, — продовжує Олена. — Бачив дитину, тримав її на руках, грався. Проте не визнає його своїм. Йому потрібно ДНК. Якби у мене було багато грошей, я б йому довела. Але навіщо ДНК, як син — його копія? Колись у нас була розмова, я, жартуючи, питала, чи він хоче одружуватись. А він все посилався на батьків. Напевно, ще просто молодий...

Олена з сином жили в лікарні 11 місяців. Весь цей час її співробітники клопотались про отримання нею кімнатки в гуртожитку. Тоді їм поставили умову: кімнатка в обмін на ремонти у під’їздах. Завдяки цим сімейним жінкам, які перейнялись долею дівчини-сироти та її немовляти, Олена з лікарні переїхала до сімейного гуртожитку. У ньому разом з Олежкою живуть і сьогодні.

А в Центр матері та дитини навідуються в гості. Оленка каже, що Олег, як виросте, буде дитячим лікарем. Ви ж розумієте, чому?

Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com