"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

У кооперативному коледжі, де навчалась Людмила, а особливо в її групі, сьогодні відчуття тривоги. Днями, в той час, коли вирішується доля нашої країни,15-річна дівчина пішла з життя...

Першою забила тривогу про зникнення Люди її бабуся. Близько тижня онучка гостювала у них з дідусем, ходила до коледжу, а вечорами на заняття з шейпінгу, куди пішла того вечора і не повернулась. Бабуся хвилювалась спочатку, чому онука, якщо пішла ночувати до когось з подруг, не попередила. Одразу і обдзвонила всіх, чиї номери знала. Проте до них Люда навіть не заходила. Наступного ранку в 100 метрах від будинку бабусі та дідуся Люду знайшли правоохоронці. Вона вже була холодною...

...Люся – так її називали і в школі, в якій навчалась, і в технікумі. Бо була маленькою на зріст, тендітною, білявенькою... Таке ім’я дали Людмилі ще в дитинстві. В доросле життя увійти вона з ним так і не встигла...

...Вранці в коледж прийшла міліція. Ніхто з дітей тоді ще не знав, що їх однолітки вже немає в живих. Правоохоронці спочатку не наважились сказати студентам, що цього ранку Люсю знайшли зґвалтованою та вбитою. Як пояснити було цим вразливим 15-річним підліткам про її смерть та страшні останні години. Проте потім розказати, що сталось і чому цікавляться оточенням Люди, довелось... Тоді Світлана Леонтіївна, куратор групи, де навчалась загибла, сказала своїм дітям триматися разом, підтримувати один одного, щоб все це пережити...

...На похороні Люсі було багато молоді зі школи, яку вона закінчила та з кооперативного коледжу, в якому довелось навчатись всього декілька місяців. Проводжали дівчинку в останню путь, як усіх незаміжніх дівчат, у весільній сукні... Прийшов провести її в цю путь і батько. З мамою Люсі був розлучений, з якихось причин не бачився з донькою. Того дня цей чоловік періодично втрачав свідомість...

Перші навчальні дні без Люсі для її одногрупників були нестерпно важкими. Кажуть, що досі боляче дивитись на пусте місце за партою Люсі, як постійне нагадування про цей злочинний та несправедливий світ. Як ще назвати, крім як виродками, тих, котрі позбавляють життя молоду людину у такий спосіб?

Правоохоронцями ведеться слідство. Чи буде знайдено та покарано того, хто дозволяє собі зазіхнути на найсвятіше та за когось нахабно вирішувати, чи жити, любити, боротися, чи вмерти від чиєїсь брудної руки та деградуючого розуму? Загибла дівчина, яка була єдиною кровинкою та радістю в матері. А скільки ще таких матерів, яких так само позбавили дитини. Нехай законодавство спитає у них, чи не розчарувались вони у справедливості в цій країні? Може, тоді не буде таким милостивим до вбивць та ґвалтівників. Нехай прийде та погляне на тих розгублених дітей, які стоять в цей день у церкві та ставлять свічки за упокій душі Люсі.

Дехто з молоді залишився в коледжі, щоб створити у холі куточок пам’яті. Тут завжди багато людей, всім їм не байдужа смерть підлітка. Яке ж було здивування дівчат, котрі забирали збільшену фотокартку загиблої. На ній в одному оці Люсі застигла сльоза, ніби жаль їй розставатись з цим світом. Кожного дня в куточку пам’яті свіжі квіти... Бо невгасима пам’ять про Люсю в серцях кожного, хто її знав.

Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 1 грудня 2004 p.