"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

У залі Будинку офіцерів почали збиратись глядачі, переважно дівчата 12-16 років. Вони приходили з великими букетами квітів та іграшками. У холі купували плакати з надією отримати автограф.

Концерт почався, симпатичні та енергійні хлопці вийшли на сцену. Вони співали, танцювали та спілкувались з публікою. Дівчата просто шаленіли, кричали, дарували квіти та м'які іграшки, підстрибували, аби доторкнутись до зіркових рук виконавців. Але без сюрпризів не обійшлося, двічі через велику напругу вимикалась апаратура. «Таке в нас вперше, Вінниця, вам пощастило, для вас ми співаємо акапельно», — кричали учасники гурту. І заспівали «А где-то лондонский дождь...»

Після концерту, коли хлопці прийшли спілкувались з журналістами, до них підійшла мама з маленькою дівчинкою.

- У неї сьогодні день народження, можна вас разом сфотографувати? — попросила вона.

- Звісно, — відповіли хлопці, взяли іменинницю на руки та заспівали «С днем рождения, Вика...». Дівчинка співала разом з хлопцями.

Найцікавіші моменти інтерв'ю:

- А куди ви діваєте м'які іграшки, подаровані шанувальницями?

- Усі іграшки ми збираємо та відвозимо у найближчі дитячі будинки.

- Хочеться, щоб обділені діти були забезпечені хоча б іграшками.

- А який найоригінальніший подарунок вам дарували?

- Якось під час гастрольного туру Паші подарували боксерські рукавиці, — згадують хлопці. — А в одному із міст нам подарували коробку, — продовжують учасники гурту. - Коли ми її відкрили, то побачили дві банки з грязюкою. Спочатку здивувались: «Ну, нічого собі подарунок!» А потім відкрили банки та, придивившись, побачили, що в грязюці знаходилось коріння. Тоді ми зрозуміли, наскільки символічний та продуманий цей подарунок.

- А взагалі ви забобонні?

- Ні. Забобони — це прикмети, які придумали люди. Ми в це не віримо.

- А що робите перед концертом?

- Кожен готується до концертів по-своєму. Розспівуємось, настроюємо апаратуру.

- А хто пише музику та пісні?

- Кожен учасник потрохи. Адже у кожного з нас є творча енергетика, яка б'є фонтаном. Цю енергію ми передаємо у піснях та музиці. Ми пишемо про свої почуття, радощі, кохання, мабуть, тому наші пісні такі популярні. Бо пісні — це не математика, це емоції. Хочеться, аби люди, слухаючи наші пісні, переживали те ж саме.

- А чому гурт називається саме «Корни»?

- Коли гурт тільки з'явився, варіантів назви гурту було близько двадцяти. Був навіть варіант назватись «STEREО ТИПЫ». Але тоді ми записали пісню «Корни», і вирішили, що це найкращий варіант. Усім сподобалось.

- Як гурт «Корни» зв'язаний?

- Зараз ми вже не просто колеги, якими були раніше. А ми друзі, котрі довіряють та підтримують один одного. Саме тому ми гадаємо, що не зникнемо так швидко, як інші новоспечені виконавці.

- Як ви ставитесь до шанувальниць?

- Дуже приємно, що є люди, яким подобається те, що ми робимо. Для тих дівчат, яких бачимо на концертах, хочеться співати нові пісні. Шанувальниці пишуть нам листи. Передають охоронцями, водіями, продюсером. В листах вони пишуть про кохання до нас та наших пісень.

- На листи відповідаєте?

- По можливості так. Але на всі все одно не відповіси, бо щодня ми отримуємо тисячі листів.

- Яку останню чутку ви чули про себе?

- Я прочитав у Інтернеті, — розповідає Олександр Асташенок, — що адміністратор нашого гурту вагітна та що це моя дитина. Це, звичайно, неправда. Я ще сам дитина, підліток, рано мені ще дітей мати.

- Ми холостяки, — разом викрикнули хлопці.

Юлія БУГАЙ ГУРТ "КОРНИ" ЛЕДЬ НЕ ЗАЛИШИВ СВОЇ "КОРНІ" У ВІННИЦІ

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 1 грудня 2004 p.