Вони кинули наших дітей у притони, вони забрали у них мрію та віру в майбутнє, вони зробили безробітними, жебраками їхніх батьків, обібрали до нитки їхніх бабусь і дідусів, передчасно угробили, бо не було на ліки. Вони присадили на страшну біду — наркоманію — мільйони знедолених і зневірених… На противагу виплодили своїх «золотих отприсків» — аморальних, які визнають одного ідола — «бабло», «как можно больше бабла і кайфа»… Вони присадили Україну на псевдокультуру, яка сіє страшну гнилизну і виховує раба…

Напевно, ще ніколи вінницькі батьки не бачили своїх дітей такими окриленими, дорослими, гідними. Браво, молоді вінничани, браво, нова генерація українців, достойних поваги у всьому світі! Помаранчеві страйки надії кличуть на площі вінницьких студентів. Часом вони набагато достойніші своїх батьків, які сподіваються відсидітись у теплих кабінетах.

Чи підтримують ректори своїх студентів? Чи не виставлять після оголошення результатів виборів їм штрафні санкції, чи допоможуть наздогнати навчальну програму?

На позачерговій сесії Вінницької облради депутат Михайло Вдовцов заявив...

Комп’ютерна «манія» та наркозалежність... в одному клубі

«Нет ни одного человека на свете роднее, чем мама. Мама, и только она, всегда будет любить вас таким, какой вы есть. И в радости, и в горе, в богатстве и в болезнях… Она никогда ни в чем вам не откажет и поможет ВСЕГДА. Она обделит себя, недоест, недоспит, чтобы ее ребенок ни в чем не нуждался.

«Доброго дня, улюблена газето «МіГ»! Колись давно читав статтю «Дружба між дівчатами існує». Відповім «Ні», тому що між дівчатами існує конкуренція — я краща, а подруга така погана. Розкажу історію про себе, мою дівчину і її подругу.

«Вирішила написати до тебе і поділитися своєю думкою. Дуже часто запитуємо себе, що ми зробимо заради коханих та коханої людини? Хтось відповість, що готовий на все, а хтось скаже, що нічого, адже це те, що приходить і йде назад.

«До мене потрапив ваш номер газети за 3 листопада 2004 року. Я дякую вам за те, що ви існуєте і випускаєте таку цікаву для молоді газету. Мене образила одна стаття від Наталі під назвою «Чому хлопцям потрібно лише одне: переспати і забути?»

«А як ти хочеш померти?» — таке запитання було поставлено в статті «Я хочу померти від СНІДу». Як і сама стаття, так і запитання змусили задуматись не тільки мене одну. Молода дівчина вирішила ЗАРАДИ ГРОШЕЙ втратити своє життя ТАКИМ способом. Дівчино, ти не уявляєш, на ЩО ти йдеш! І це все лише заради грошей?! Заради того, щоб комусь, неважливо, родичам чи комусь іншому, було добре? А хто ж тоді під час твоєї хвороби буде дбати та жаліти тебе? Ти впевнена, що вони оцінять ТАКУ жертву, на яку ти зібралась піти?

У відділенні для відказних дітей у Центрі матері та дитини, що на Старому місті, біля немовлят багато ласкавих жінок у білих халатах. Проте діти чекають на батьків, нехай ще несвідомо. У багатьох відказних діток немає імен. Адже матері деяких з них втекли з пологових будинків, а деякі встигли легковажно попідписувати відмови. У редакції ми вирішили дати ім’я цим маленьким. Долі їх такі ж різні, як і схожі.

Вова, Саша і Лєна (з етичних міркувань назвемо їх так) проживали на одній вулиці, навчалися в одній школі, дружили багато років, але раптом зникли.

Японці, наприклад, вважають свою державу бідною, нещасною та своїм святим обов’язком – допомогти Японії підвестися «на ноги». У Великобританії кожне неповажне слово на адресу держави – це злочин. Для східних народів рідна земля – це святиня, за яку віддати життя – це просто обов’язок кожного громадянина. А американці настільки пишаються своїми Сполученими Штатами, що не уявляють, що десь існує щось краще за їх батьківщину.

Серед них жінки, які дізнались про свій статус тільки під час вагітності. За кілька місяців від них може народитися третина інфікованих дітей.

Коли я побачила цю дівчину на трасі Ладижин – Тростянець у яскравому червоному костюмі, перуці під «каре», не менш яскравій, коли побачила, як весело вона усміхалася — то навіть не одразу повірила своїм очам.

Співробітники відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Вінницького міськвідділу у взаємодії з ВБНОН УМВС затримали двох вінничан, які займалися збутом амфітаміну. За 25 грамів 22-річний В. заплатив знайомому, з яким займався у секції боксу, 1600 гривень (приблизно 65 гривень за грам). Грам на дискотеках стільки і коштує. Наступного ж дня він спробував було перепродати наркотик вже з наваром. З клієнтом продавець домовився зустрітися пізно ввечері на вулиці Медвєдєва біля центру «Добродій». Тоді і втрутилися оперативники.

У кооперативному коледжі, де навчалась Людмила, а особливо в її групі, сьогодні відчуття тривоги. Днями, в той час, коли вирішується доля нашої країни,15-річна дівчина пішла з життя...

У залі Будинку офіцерів почали збиратись глядачі, переважно дівчата 12-16 років. Вони приходили з великими букетами квітів та іграшками. У холі купували плакати з надією отримати автограф.

Хто б міг подумати, що зараз перед кожним із артистів, як і всіх українців, постане питання вибору — з ким ти?

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English