«Молодіжна газета Вінниччини» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисяч примірників через  тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50
  1.01.2005





















  • Середа, 1 січня 2005 p.

    ДО ДЕСЯТИ ВИХОВАНЦІВ БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ НА П'ЯТНИЧАНАХ приєднається ще одна дитина. Її батьки - україно-індійське подружжя Ткачуків, які працюють тут вихователями. Свого часу ми писали про це незвичне весілля. А сьогодні ми знову тут, щоб дізнатись, як далі склалась доля у наших героїв

    ПОШУК:     

    Наші речі, а тут перед Новим роком у вітальні доволі людно, допомагає розмістити хлопчина років десяти. Він зосереджений на своєму обов’язку, і видно, що він для нього приємний...

    Ми збираємось усі в кімнатці, тут тепло, бо у каміні палає вогонь, потріскують дрова. Це кімната, де на сімейній раді вирішуються усі непорозуміння. Саме тому в цьому будинку ніхто не тримає ні на кого зла і довго не ображається.

    В ці передноворічні дні дітей з цього будинку прийшов привітати мер Вінниці Олександр Домбровський.

    – Я хотів би усіх наших дітей привітати з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим, — говорить він. — Ви пам’ятаєте, що на День св. Миколая ви побажали комп’ютер? Тому за його дорученням ми даруємо цей комп’ютер для вашого навчального процесу. Ми хотіли б знайти його помаранчевого кольору, але у нас не вийшло...

    – Наші діти його б з радістю прийняли, — відповів Ерік Мамфорд. Саме він приїхав із Америки і на власні кошти побудував цей будинок дітям-сиротам як представник фонду «Діти — наша надія». — Вони люблять цей колір.

    У теплій домашній обстановці ми знайомимось з дітьми. Вони, як горобчики, туляться один біля одного. У них у всіх різні долі, різне минуле, про яке не забули, та тепер його сприймають філософськи.

    – Я не пам’ятаю своїх рідних батьків, — розповідає 18-річна Вікторія. — Мене всиновила жінка, вона мене виростила, і я вважаю її мамою. Коли я ще була маленька, вона почала пити. Потім я знов опинилась в інтернаті. Мені було дуже важко, хотіла, щоб хтось був поруч. Тоді я ще не знала, що Господь усіх нас любить. Тепер він вже загоїв усі мої рани. Я дуже хотіла підтримки від братика чи сестрички. Проте ніколи не думала, що у мене буде така велика сім’я...

    А на майбутнє у кожного зі старшеньких дітей свої плани. Так, 18-річний Максим, котрий у цьому році закінчує школу, хоче стати політиком:

    – Я пішов 18 вересня на мітинг «Прийди і послухай», котрий відбувався біля «книжки», — розповідає хлопець. — Бо цікавлюсь політикою і взагалі давно мріяв побачитись з Віктором Ющенком.

    А 17-річна Маринка вже побувала в Америці разом з Еріком, його дружиною та їх двома доньками. Дівчина хоче вступити до педуніверситету на факультет іноземних мов.

    Маринка здібна дівчина, вільно володіє англійською, якщо потрібно, може допомогти у перекладі. Взагалі усі у цьому будинку здібні й розумні. Аж дивно, чому це дітей з окремих інтернатів держава вважає педагогічно запущеними.

    З десяти дітей, які сьогодні проживають у будинку сімейного типу, шестеро — «старожили», з 2003 року тут. Ще четверо сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, поселились у будинку в листопаді цього року. Усі — віком від 12 до 18 років. Мабуть, тому 30-річного Руслана Ткачука, котрий має статус батька-вихователя, вважають старшим братом. Нещодавно він одружився з індійською дівчиною на ім’я Арчі. Дівчина працювала у Еріка секретарем та адміністратором, а Руслан — перекладачем. І тепер Арчі має стати матір’ю — вихователькою. Діти розуміють, що у Руслана окрема сім’я, і навіть вже готові до поповнення. Бо молоде подружжя очікує на дитину. Проте Руслан не боїться, що їх сім’я якимось чином після народження дитини відокремиться від дітлахів. Не бояться цього і старші діти, бо вони готові до відповідальності за молодших.

    Ерік завітав сюди на Новорічні свята разом зі своєю дружиною С’юзен та двома донечками.

    – Я дуже вражений тими обдаруваннями, які є в кожному з цих дітей, — сказав засновник будинку сімейного типу. — І ми працюємо над тим, щоб ці їх таланти проявити. Віримо, що кожен з них відіграватиме важливу роль у житті свого народу. І це тільки перше покоління дітей, що у нас є. Кожен рік ми беремо по дві -три дитини навесні перед літніми канікулами. Щоправда, у Руслана та Арчі буде власна дитина, і ми не хочемо їх перевантажувати. Я дуже вражений тією любов’ю, котра панує тут вдома, у цій сім’ї. Це не просто дитячий будинок сімейного типу — це дійсно сім’я.

    Марина ПУЗДРЕНКО


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11


      Украинские 100x100 
    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =