Люди витрачають гроші на різні речі. Я ж отримую задоволення, коли купую книжки. Останнім часом я вже «проковтнула» стільки російського, італійського, англійського і японського, що ледь не почався токсикоз. Дуже почало не вистачати українського. Зізнаюся, що в школі не дуже сумлінно виконувала програму з української літератури.
Багато чого читалося тому, «що треба», і після отриманої оцінки в журнал з успіхом забувалося. Захотілося, як-то кажуть, надолужити втрачене. Тим більше, подруга в листі написала, як зачитується Довженком. А на очі нещодавно потрапили вірші Ліни Костенко та Лесі Українки. Отже, прямую в книжковий супермаркет в надії купити одну з українських книжок...
Добре, що книжки бразильця Коельо, японця Муракамі, росіянок Мариніної та Донцової можна купити ледь не на кожній розкладачці. Та й іноземної класики у нас хоч відбавляй. А от української — дзуськи! А як же Довженко, Коцюбинський, Хвильовий? Чому у наших книгарнях не продають наших авторів? На це мені відповіли власники однієї з букіністичних крамничок нашого міста:
– А не випускають цих книжок. Приходять, питають українських класиків, а їх ніде замовляти.
Це що виходить, українська література у нас — дефіцит? Ви знайдіть мені в Росії книгарню, де б не продавався Лермонтов чи Пушкін, в Англії — де не було б Шекспіра. Певна, що немає таких.
Мистецтво, зокрема література, зараз не дуже прибуткова справа. У нас виходить 0,3% книжки на людину в рік, коли в тій же сусідній Росії видавництво приносить величезні прибутки.
Залишається лише сподіватися, що наше покоління народить талановитих художників, письменників, композиторів, і коли їхні твори стануть класикою, то їх можна буде придбати без проблем.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =