Середа, 26 січня 2005 p.

Певно, так склалось історично, але спортсменів серед нас — меншість. Частенько наші заняття спортом обмежуються, у кращому випадку, зарядкою, а у гіршому — переглядом спортивних новин.

Для багатьох спорт — це хобі, для обраних —покликання. Зате вболівати за своїх готові всі: і любителі, і професіонали. Отож, пропоную чудовий привід порадіти спортивним досягненням вінничан.

Коли переважна більшість з нас ще відпочивали від свят, ці хлопці відстоювали футбольну честь міста. А точніше — міні-футбольну (футзал — той самий футбол, тільки не на стадіоні, а в спортзалі).

8-10 січня 2005 року в Пущі-Водиці проходив чемпіонат України з міні-футболу. Вінницю представляла команда у складі Донатаса Піскуна (СЗОШ №7), Максима Пушкаря (торгово-екон. університет), Дмитра Очеретного (СЗОШ №3), Олега Поблоцького і Володимира Березовського (СЗОШ №4). Очолював п’ятірку тренер – титулований гравець, третьокурсник Вінницького педуніверситету Олександр Єпельбойм. Вінничани вибороли II місце, поступившись команді з Дніпропетровська. Докладніше розповідає капітан команди Донатас Піскун.

- Як ти оцінюєш цьогорічний виступ своєї команди?

- Чесно кажучи, ми їхали за перемогою. Та, як бачите, трохи не дотягнули. У півфіналі перемогли Одесу 1:0, а у фіналі програли Дніпру з рахунком 6:2. Дались взнаки напружений графік чемпіонату, перевтома.

- Як довго готувались?

- Тут теж були проблемки. У спорткомплексі «Колос» з грудня ремонт, тому місце для тренувань не завжди знаходилось. Та нічого, у футбол і на комп’ютері можна пограти... Насправді ми не падали духом і тренувались дуже наполегливо.

- Як щодо фінансування? Такі змагання часто влітають учасникам «в копієчку»...

- З цим все гаразд, тобто безкоштовно. Хоча спонсори нам би не завадили. Форму, наприклад, довелось створювати самотужки. Гра для нас – справедливіше нікуди – жодних вінницьких спонсорів на чемпіонаті!

- До суддівства претензій не було?

- Судили нас кияни. Серед них, до речі, був суддя міжнародного класу. Але нам від того не легше. Звичайно, судді віддавали перевагу своїм. Були зайві, на нашу думку, пенальті, видалення гравців.

- З іншими командами жили дружно чи відчувався дух суперництва?

- Конкуренція, звісно, була жорсткою. До нас як до постійних чемпіонів ставлення було особливим. Вінничан там трохи побоюються, бо звикли, що ми перемагаємо. Це не «промені слави», але з-поміж інших нас виділяли.

- Ще якось виділитись встигли?

- Аякже. В перший день були командою Сашків. На вечорі знайомств відрекомендовувались хто Сашею зі Стрижавки, хто Шуриком із Жмеринки. Завдяки цьому запам’ятались одразу і надовго.

- Уже є якісь плани на майбутнє?

- Насамперед — здобути першість на чемпіонаті України наступного року. Гарантувати перемогу не буду (щоб не наврочити), але ми зробимо все, що буде в наших силах.

Що ще можна побажати спортсменам, крім перемоги? У цієї команди їх предостатньо, та зупинятись на досягнутому вони не збираються. І правильно роблять, адже ми знаємо, що вінничани найкращі. Отже, вперед і тільки вперед!

Яна МЕЛЬНИЧЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com