«Молодіжна газета Вінниччини» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через  тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50
  9.02.2005

























  • Середа, 9 лютого 2005 p.

    "Я ВДЯЧНА РІДНІЙ МАТЕРІ НАСТІ, ЩО ВОНА МЕНІ ЇЇ ВІДДАЛА". З таким несподіваним повідомленням до редакції прийшла Світлана і познайомила нас із дівчинкою, яку вона удочерила

    ПОШУК:     

    5 років тому у пологовому відділенні ЦРЛ залишились двоє «відказних» діток. Хлопчика забрала жінка, у котрої дитина народилась мертвою. З ним ця жіночка поїхала додому як з рідним. А ось за 2-тижневою дівчинкою так ніхто і не звертався...

    Мама новонародженої написала заяву, що ніколи не буде мати претензій до тих, хто забере її дитинку. Вона просила лікарів віддати її в дружну та гарну родину, де її дівчинка зможе пізнати батьківський захист. Лікарі чекали, проте за покинутою дівчинкою так ніхто і не повернувся...

    На диво у післяріздвяні дні чекала і Світлана зі своїм чоловіком. Їх родина духовно вже була готова вступити на шлях усиновлення. Сьогодні Світлана зробила вчинок, який мало назвати сміливим. Вона прийшла до редакції, щоб розповісти, як до їх сім’ї потрапила Анастасійка.

    – Так склалось у нас з чоловіком, що ми не мали дітей. Знаєте, як це буває, молоді, спочатку не звертали на це уваги. З часом почали хвилюватись. Я зверталась до лікарів всіх інстанцій. Тільки через 6 років, обом було вже по 30, дізналась остаточний діагноз, що ніколи не зможу народити.

    Знаєте, роки своє беруть, у всіх ростуть діти... Почались неприємності в сім’ї. Через деякий час чоловік запропонував звернутись у дитячий будинок. Він дуже любить дітей. Проте все вийшло по-іншому... Ми приїхали до Вінниці і одразу після Різдва почали ходити по всіх пологових будинках міста. В одному з них була «відказна» дитинка, проте нам не вистачило необхідних документів, нас поставили на чергу...

    Вже був вечір, ми були у відчаї, бо об’їздили всі пологові будинки. Останнім місцем, куди вирішили заїхати, була районна лікарня. Разом з чоловіком сиділи в коридорчику, чекали на лікаря. Він нам дав надію... А згодом Бог дарував нам донечку...

    Світлану на десять днів поклали в лікарню разом з немовлям. Тут вона молилась над дитинкою, шепотіла їй на вушко, що стане їй гарною мамою. І, видно, біологічна мама дівчинки десь на духовному рівні відпустила її в нову сім’ю. Бо, за словами лікарів, коли дитина відчуває розрив духовного зв’язку, свою самотність, вона може захворіти. Сама Світлана не приховує того, чи був у неї острах за здоров’я дівчинки:

    – Звичайно, думала про те, чи вона буде говорити. Це ж життя... Слава Богу, вона у нас здорова дівчинка. Хочу сказати іншим жінкам, які не можуть мати власних дітей: не бійтеся всиновлювати таких дівчаток та хлопчиків, щоб вони не микались по дитбудинках, а росли в сім’ї. Просто моліть Бога, щоб допоміг. Це велике щастя...

    Світланині очі, сповнені любов’ю до 5-річної Насті, говорили за неї. З перших днів народження дівчинка стала їй рідною. Світлана приїхала у Вінницю, щоб показати свою, вже дорослу донечку, тому лікарю, котрий віддавав її ще з пелюшок. І не для того, щоб принести гроші, як вважає хтось, які не дала тоді.

    – Коли дитину не можуть прийняти біологічні батьки, це можуть зробити батьки духовні, — розповідає Валерій Щербань, заступник головного лікаря ЦРЛ з охорони матері та дитини. — Цей випадок — підтвердження. Я переконаний, що Насті в сім’ї навіть не з великими статками найкраще. Бо дитбудинок, як відомо, дає свою «путівку» в життя. Ця дівчинка зберегла сім’ю. Придивіться, як мама горнеться до дитинки, а та до неї. Вони навіть схожі між собою. Ви запитаєте про те, чому вона дала згоду на те, щоб розповісти? Це ще раз підтверджує, наскільки вона впевнена у тих почуттях та міцних зв’язках, котрі встановились між нею та дитиною.

    Про те, що Анастасійку вдочерили, знають всі у селі. Цей факт Світлана не приховує. Бо чого їй боятися? Не розкаже вона дівчинці зараз, це може зробити хтось інший. І тоді від цього може бути боляче. Запитувати, чи любить Настя маму, не варто, бо все видно... На це питання вона стискає у міцних дитячих обіймах свою маму...

    Марина ПУЗДРЕНКО


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14


      Украинские 100x100 
    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =