Середа, 9 лютого 2005 p.

«Таке шокуюче повідомлення почув я по телефону довіри, який діє в редакції нашої газети. А далі хлопець розповів ось що:

- Мене звати Сашко. Мені 22. Я ВІЛ-інфікований. А все через мою матір.

П’ять років тому вона працювала лаборанткою у обласному центрі СНІДу. Все було нормально. Але одного разу до неї прийшла жінка із своїм сином. Вони хотіли виїхати за кордон на постійне місце проживання. Здається, та жінка навіть просила мою маму, щоб здати аналізи на дому, а потім принести їх у лікарню. Певно, знала, що її син ВІЛ-інфікований. Але моя мати відмовилась. Їм довелося здавати кров у їхньому центрі. Як тільки моя мама зробила все, що було потрібно, – проколола собі пальця використаною голкою. Тоді ніхто нічого не знав. Вона нікому про це не розповіла. Зробила аналізи того хлопця – вони показали, що він ВІЛ-позитивний. Щось робити було запізно. Мама здогадалася, що теж заразилася. Про своє горе вона мені нічого не розповідала. Жила своїм життям. Стало помітно, що вона дуже змінилася. Робила все, як в останній раз. Гуляла із своїми подругами, їздила на відпочинок, водила додому незнайомих чоловіків. У той же час вона була якась засмучена.

Між мною і нею утворилася якась порожнеча. Ми мало спілкувались, рідко бачились. Цілими днями вона була на роботі. Так безслідно промайнули ще три роки.

В середині жовтня того року ми разом пішли на базар. Купували капусту, щоб квасити. По приході додому вона почала її сікти і порізала собі руку. Я одразу підбіг із рушником – почав перев’язувати її руку. Вона стала кричати. Адже побачила, що у мене на пальцях маленькі ранки, які я зробив, коли обрізав нігті. Я не міг зрозуміти, чому вона кричить. Того вечора моя мати пішла з дому і безслідно зникла.

Невдовзі я дізнався, що вона — ВІЛ-позитивна. Я довго не міг повірити в це. Півроку марно оббивав пороги анонімного пункту прийому аналізів на ВІЛ/СНІД. Та з початку року на придбання тест-систем кошти не надходили. Хотів покінчити життя самогубством. Ні з ким не спілкувався, тижнями не виходив з квартири.

Нарешті, я знайшов компроміс: пішов на станцію переливання крові і став донором. Тих кілька днів, доки мені не повідомили про результат, майже не запам’ятав. І от, нарешті, результат: ВІЛ...

- Це неправда! — кричав я. Розплакався, як маленька дитина, безпорадно махав головою, руками. — Ні, це помилка! Та помилкою це не було, жорстока реальність розставила всі крапки над «і». Життя втратило сенс.

Не витримавши цього, я став наркоманом. Подруга приносила мені наркотики додому, намагалась розвеселити, але марно.

Їй я казав одне: «Краще б вона не була моєю матір’ю. Якби не вона, все в мене було б гаразд: закінчив би інститут, мав би гарну роботу, дружину і донечку з блакитними-блакитними оченятами! А що маю? Щодня думку про одне — де б щось поцупити на чергову дозу, бо грошей немає; замість тіла — проколоте решето; гидотних подружок, з якими ділишся дозою з співчуття. Я її Н-Е-Н-А-В-И-Д-Ж-У!!! Адже вона могла мене застерегти, сказати правду, а не псувати моє життя через свої помилки».

Я помру. Ну, і нехай, скаже хтось. Нічого злу хворобу по світу розносити. Зрозумійте таких людей, як я, наважтесь допомогти... Своєю увагою переконати: незважаючи ні на що, життя прекрасне! А себе бережіть повсюди. СНІД вже скрізь. Він розпустив свої щупальця у найпотаємніші куточки вашого життя – пам’ятайте це. І найстрашніше – таку винагороду ви можете отримати від найближчої та найдорожчої людини!!! Навіть від матері, як я!!!»

Олексій КЕРМАН

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com