Середа, 9 лютого 2005 p.

«Олена потрапила під «гарячі батькові руки» через те, що раніше повернулась зі школи. Дівчинка вчиться в 9-му класі. У той самий день вчителька захворіла, і дітей відпустили з останнього уроку геометрії. Учениця, як і завжди, одразу ж пішла додому, аби раніше приготувати домашнє завдання і встигнути погуляти. Мама в той час перебувала на заробітках в Москві. Вся домашня робота лягла на Олену, тому дівчина і не могла досить довго затримуватись де-небудь, адже завжди розуміла, що дома її чекає, окрім самих уроків, й хатня робота.

Прийшла додому, зняла верхній одяг і помітила у коридорі чуже жіноче взуття. Спочатку не надала цьому вагомого значення. Думала, можливо, до тата прийшла колега з роботи чи просто стара знайома. Не встигла Олена спокійно увійти до кухні, як туди залетів розлючений чимось батько і вдарив дівчинку по спині. Чому це сталося, як це сталося – дівчина толком не зрозуміла. Потім батько дещо охолов і наказав доньці сидіти на кухні та робити уроки. Коли він повернувся, то у коридорі вже не було того взуття.

Олену чоловік просив забути про все, що сталося, і нічого не говорити мамі, аби вона не переживала там, у Москві.

Дівчина досить довго це все тримала у собі, хоча у глибині душі й здогадувалась, за що її батько так вдарив. Мабуть то була не колега і не давня знайома, а просто коханка. Бо дочка вже й давно помітила дивну поведінку батька. То він цілу добув нібито пробув на роботі, то цілий день ходив збентежений та знервований.

Мати дівчинки заробляла гроші у столиці Росії, а чоловік в той час «дарма не гаяв часу». Не мені судити вчинки дорослих людей, але з боку Оленки я з впевненістю можу сказати, що такі випадки дуже порушують і підривають психіку ще до кінця не сформованої людини. Дівчинка тримала це у собі майже півроку, боялась кому-небудь розповісти, щоб батько не дізнався.

Але дуже скоро Олена зрозуміла, що цей випадок — реальна зрада її матері. Бо батько з тих пір годинами висить на телефоні і розмовляє з якоюсь жінкою. А доньці відповідає, що то консультант з роботи і разом вони підбивають підсумки виконаної роботи.

Зараз Олена боїться повертатись додому раніше, іноді навіть спеціально не йде додому, бо не хоче знову опинитись у подібній ситуації. Адже батька ніби підмінили, і хто зна, чого від нього можна чекати. А ще вона з нетерпінням чекає маму, щоб все розповісти. Тому що, за її словами, це вже не сім‘я. Або всі живуть разом і не приховують нічого, або вона не хоче жити з батьком, якого постійно боїться і не знає, що з нею може статися в будь-який момент.

Я знаю, що дії матері, та й обох батьків не осуджуються. Але як тоді розуміти таку реакцію батька лише на те, що донька раніше повернулась зі школи? На крайній випадок можна було щось вигадати, але не бити. Хіба заслуговує невинна донька на те, що на неї постійно зриваються та кричать? Невже вона заважає жити своєму ж рідному батькові? Цього я не розумію, точніше, не можу повірити тому, що позбавлене логіки. Я дуже сподіваюсь, що подібні випадки більше ніколи не повторяться. Тому що жити у постійному страху та напрузі — нереально. Тим паче, якщо такі почуття викликають у своїх дітей їхні ж батьки. Людина – не одинокий острів. Вона не може боротись наодинці, вона обов‘язково залежить від інших людей. Пауло Коельо у одній із своїх книг написав: «Чаша страждань у кожного своя». Хіба потрібно людині постійно «доливати» таку «чашу»?»

Христя КАМІНСЬКА, учениця

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com