"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

«…25 січня ц. р., — читаємо у ньому, — відбулася сесія сільської ради с.Струтинка, у якій взяли участь голова райради Олександр Гомон (він же депутат райради від Струтинецького виборчого округу) та начальник відділу освіти РДА Володимир Кудим. Вони ж і повідомили депутатам цієї сільради про закриття місцевої ЗОШ І-ІІ ступенів. Але ж це безглуздя! Якщо у 1942 році німецькі окупанти відкривали у Струтинці школу, то сьогодні «народні обранці» обіцяють возити дітей на навчання в одну з липовецьких шкіл. Про що думають ці «діячі»? До речі, з батьками струтинецьких школярів з приводу закриття школи ніхто не радився. Де подіти 12 учителів? І чи не є таке рішення реакцією на незалежну поведінку і дії директора Струтинецької школи Степана Лісовика, котрий є головою осередку СПУ у ній? Та й більшість педагогів цієї школи соціалісти і під час президентських виборів агітували струтинчан за Мороза у І турі, а у ІІ та ІІІ турах підтримали Віктора Ющенка і голосували за нього.

Вважаю, ідея закриття школи є також своєрідним відлунням того, що директор мусив їхати в район і звертатись у райраду та відділ освіти, аби 43 дітей отримали новорічні подарунки, які їм не були вручені. Після цього візиту О. Гомон як Дід Мороз, позичивши, як кажуть, у Сірка очей, роздавав їх 13 січня, на Маланки, вже після зимових канікул. Це, до речі, була єдина школа в районі, де так негарно повелися з дітьми.

Ми, соціалісти району, заявляємо, що будемо боротися проти закриття школи у Струтинці...»

…У народі кажуть: «Нема школи — нема села». Народ рідко помиляється. Але чи справді у Струтинці така загрозлива ситуація?

Лідія Артибякіна свого часу досить довго була головою батьківського комітету. Ось що вона сказала:

- Я — депутат сільради, матір п’ятьох синів. Усі закінчили цю школу. Один зараз студент Київського університету, троє закінчили Зозівське ПТУ, а ще один — директор власної фірми. Дуже вдячна педколективу за навчання дітей. Вважаю, що закриття школи буде великим безглуздям.

- У мене троє дітей, — підтримав жінку Микола Микулін. — З 1 вересня три роки поспіль буду мати першачків, тому дуже болить це питання. Ми й на сесію просилися, але голова не впустив. Складається враження, що це заздалегідь продумана акція. Адже до села ведуть газ, технічну документацію на підведення газу до сільради зробили, а до школи — ні.

- А чому це сесія була за закритими дверима? — обурювалися інші мешканці. — Де гласність? Кажуть, бюджет і «різне» розглядали. Але чому ж тоді першим винесли на розгляд питання закриття школи? То це такий пріоритетний розвиток села? Замість того, щоб відроджувати село, керівники, навпаки, штовхають його у прірву! Але ж у нас тепер новий Президент, ми сподіваємося на краще життя. Не завжди ж буде така демографічна ситуація, як зараз…

Учителька історії та права Антоніна Болюх сказала:

- У мене двоє дітей, і я дуже зацікавлена, щоб школа працювала. Тут досить високий рівень викладання. Цього року, скажімо, наша учениця зайняла 2-е місце на районній олімпіаді з правознавства. Загалом у рейтингу шкіл Струтинецька школа займає 10-те місце. Я працюю тут 20-й рік, випадкових людей у школі немає. Усі прекрасні фахівці, мають вищу, першу, другу категорії. Не такі вже й злиденні умови, діти харчуються. Яскравих підстав, щоб закрити школу, не бачу.

Загалом майже усі сільчани виступали проти закриття школи.

- У нас і так молодь із села виїздить, — казала одна пенсіонерка. — А закриють школу, то взагалі нікого не залишиться.

- Ну, не таке наше село вже й пропаще. Он «Рапсодія» (ТОВ, яке орендує у селі землю — авт.) непогано працює, зараз млин встановлюють. Кажуть, за потужністю другий на колишній Союз. Ще олійні цехи планують відкривати, і навіть будувати готель. Так що перспектива є. Кажуть, «Рапсодія» навіть пропонувала оплатити навчання котроїсь дитини у вузі. А вони школу закривати…

Втім, багато хто у селі каже, що питання закриття школи спровокували неприязні стосунки директора з сільським головою. Директор Степан Лісовик, між іншим, відмінник освіти України, учитель вищої категорії, не приховував цього:

- Я чоловік нестандартний, єдиний з директорів шкіл соціаліст. Моя позиція досить часто не співпадає з точкою зору начальства. Тому, мабуть, і вирішено було у 2003 році прибрати мене з посади. Так, по суті, на пустому місці виник конфлікт через… фарбу. Сільський голова написав на мене в район, нібито із 15 (40 кг) куплених за кошти сільради банок фарби, яка призначалася для ремонту школи, я… вкрав 23 кг. А згодом ще й дружина голови втрутилася (щоправда, за свій гострий язик поплатилася — рішенням суду за те, що у школі обзивала мене злодієм, тепер мусить сплатити 2,5 тис. грн. моральної шкоди). Зараз у касаційному суді розглядається моя позовна заява і проти сільського голови. Я директорую у Струтинці 18 років, до пенсії — 3 роки. Міг би піти, але як залишити на поталу учителів, дітей? Зрештою, школа, село — це не вотчина голови сільради.

За словами Степана Івановича, останніх 10 років на сесіях сільради взагалі не слухалося питання роботи школи. А якось, коли він звернувся з проханням допомогти з харчуванням дітей, отримав відписку: «…школа знаходиться на фінансуванні районного бюджету. Сільська рада надавати кошти на харчування, згідно із Бюджетним кодексом, не зобов'язана».

- «Терор» триває вже кілька років, — продовжує «неугодний» Степан Лісовик. — Були провокаційні листи, щоб мене звільнити з посади директора. Дійшло до того, що вже у дочки (вона учителька у Липовці) почалися неприємності на роботі. А тепер ось нова хвиля… Одного лишень не зрозумію, як це ще вчора пан Кудим кричав на мітингу «Гомону ганьба!», а потім сідає до нього в машину і їдуть закривати у Струтинці школу? Який хист перелицьовуватися! Хіба недарма Липовцем ходить приказка «Куди дим, туди й Кудим»?

До речі, будучи у селі на сесії, ні заврайвно Кудим, ні голова райради Гомон до навчального закладу чомусь не завітали. Дивно. Адже приїхали говорити про школу. Мабуть, у них є важливіші справи. Ніколи їм. Цікаво також, що у контрольно-візитаційній книзі, котра ведеться у Струтинецькій школі з 1955 року, взагалі лише один запис Володимира Кудима, датований 26 лютого 1979 року. Тоді він був ще інспектором.

Щоправда, Олександр Гомон через кілька днів таки побував у школі. Привіз дві торбини ячмінних та горохових круп, сільнички, виделки… «Виправився». Бо почув, що обурені сільчани збирають підписи про відкликання його як депутата від їхнього округу.

Прокоментувати ситуацію ми звернулися до завідуючого відділом освіти Липовецької РДА Володимира Кудима.

- З економічної точки зору, — зазначив Володимир Миколайович, — утримувати в районі 37 шкіл, з яких 7 — малокомплектні, недоцільно. Якщо можна так сказати, малокомплектні паразитують на повнокровних. Тому Липовецька районна рада відповідно до постанови Кабміну затвердила районну програму «Шкільний автобус» (до речі, аналогічні програми «School bases» діють у всіх цивілізованих країнах). Загалом у районі підвезення потребують 437 учнів та 124 учителі. Але це не означає, що програма розроблена з метою ліквідації шкіл, зовсім ні.

Нас хвилює передусім якість знань дітей, адже, як правило, малокомплектні школи мають низький рівень навчально-матеріальної бази. Та й хіба можна повноцінно провести урок, коли у класі 4-5 дітей? А класи-комплекти, де разом навчають дітей 1-го і 3-го класу? Це — біда! До речі, якість знань яскраво засвідчують шкільні олімпіади. У малокомплектних школах — як правило, 13-18 місця. Хоча, якщо у класі 4-5 дітей, то учитель, як гувернант, може навчити дітей французькій, бальним танцям і т.д. Окрім того, несправедливою, як на мене, є оплата праці педагогів малокомплектних шкіл. Бо як це може директор школи, де 40 учнів, отримувати зарплатню 1000 грн., і таку ж зарплату отримує директор, де у школі 700 дітей? (З цього приводу директор Степан Лісовик зазначив, що його зарплата складає 570 грн. — авт.) Повинна ж бути якась розумна диференціація!

Так ось, 25 січня на розгляд сесії Струтинецької сільради я виніс пропозицію про підвезення у 2005-2006 навчальному році школярів із Струтинки до базової Липовецької СЗШ №2. Ми вже отримали один автобус, а незабаром отримаємо ще 2 новеньких «Богдани» на 32 місця.

Запропонував варіант не закривати школу, а зробити її початковою. При цьому жоден учитель без роботи не залишиться. Але учителів переконати непросто. Бо їх лякає конкурсна основа у кадровій політиці. Ніде правди діти, багато серед учителів є ще заробітчан. Якоюсь мірою я розумію, що директору жаль школи, все-таки він її облаштовував, робив опалення, перекривав дах... Це — його дітище. Але час вимагає змін. Зрештою, питання — бути чи не бути школі у Струтинці — має вирішити громада. Останнє слово за людьми, нехай самі вирішують, чи варто транжирити їм власні кошти….

Солідарний із завідуючим відділом освіти і сільський голова Микола Гавенко:

- Ніхто школи не закриває! Поки що це лише пропозиція. І підіймати навколо цього таку «шумиху» з боку директора школи некоректно. До речі, жодного рішення з цього приводу на сесії не приймалося. Втім, треба реально дивитися на речі. Через рік-два у нас не буде жодного першокласника. Школа закриється сама по собі.

Як мовиться, поживемо — побачимо. А поки що одразу після сесії у Струтинці відбулися загальношкільні батьківські збори, де батьки категорично виступили проти закриття школи. І написали листа голові РДА Анатолію Грищуку, котрий, між іншим, закінчив саме Струтинецьку школу, з проханням «… захистити альма-матер, а разом з нею і своє рідне село від вимирання і розорення».

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 23 лютого 2005 p.