Середа, 23 лютого 2005 p.

До редакції звернулась бабуся вбитої у листопаді 2004 року студентки кооперативного коледжу. Людмила Тимофіївна у відчаї. Вона більше не знає, в кого питати, кому потрібна смерть її 15-річної онучки. Бабуся впевнена, що під час вбивства дівчина була з кимось із знайомих.

– У міліції ніби кажуть: «Ми працюємо». То скільки ж можна працювати? Ходила в обласні органи, начебто всі мені допомагають, ніхто не відмовляє. Але нічого і не робиться. Годують мене «завтраками»... По справі мені до сьогодні нічого не відомо. Ми вже написали заяву в Київ, щоб нам дали хоч якісь відомості по вбивству Люсі. Болить те, що це сталось якраз під час виборів, коли всі були задіяні по дільницях. Можливо, якийсь момент і упустили. Я розумію, що оновлена влада потрібна. Але ж моя онучка також хотіла жити у новій державі.

Бабуся Люсі впевнена, що тією колією, поблизу якої дівчину знайшли у канаві, сама вона не могла іти. Біля дівчини були порозкидані її ж речі. Все скидалось на те, на думку Людмили Тимофіївни, що хтось імітував вбивство саме у тому місці. Проте на те, щоб його там вчинити, треба мати час, бо тим шляхом люди нерідко дістаються до залізничного вокзалу. Бабуся впевнена, що того дня онучка була з кимось із друзів. А вбивство трапилось в якомусь приміщенні. Колія ж ця знаходилась неподалік спорткомплексу. Того дня дівчина попросилась піти до нього, щоб записатись на заняття з шейпінгу. Від будинку бабусі йти туди хвилин 5-6. Проте чи була у ньому Люся в той день? Чому її друзі сказали, що не бачили її? А одна із подруг обмовилась, що Люся ходила насправді на «розборки» за телефон, котрий у неї пропав. Кажуть, що дівчина навіть знала, хто його викрав у неї в кафе і кому його перепродали. У цій історії, за словами бабусі, був замішаний приїжджий хлопець. Чи якось пов’язане це із загибеллю дівчини? Говорять, що взяли лише його друга, проте відпустили за відсутністю речових доказів.

Але найбільше вразило бабусю те, як загибель її онучки пояснили студентам коледжу, в якому навчалась Люся:

– Один з міліціонерів приходив до коледжу і сказав дітям, що вона була гуляща, ходила буцімто по кафе. Дійсно, в свій перший День студента Люся була у кафе зі своїми знайомими, котрі після її загибелі мовчать по сьогодні. А яке право мав міліціонер таке говорити? Виходить, тепер через це вбивають людей? Я скаржилась на нього, але він працює дотепер.

Того дня, за словами бабусі, Люся, зазвичай не усміхнена, чомусь раділа. Була в піднесеному настрої, хоча налякалась, бо повідомили, що коледж замінували, а всіх студентів евакуювали.

Людмила Тимофіївна не хоче, щоб смерть її онучки забулась, залишилась не розкритою. Це і справді було б несправедливо щодо обірваного життя 15-річного підлітка...

Бабуся просить всіх, хто знав Люсю, допомогти слідству, якщо їм що-небудь відомо про той трагічний день.

Марина ПЄВЦОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com