Середа, 23 лютого 2005 p.

«Господи, сьогодні я скоїв злочин, злочин проти любові. Точніше, я вчиняв його протягом 2,5 років. А коли отямився, було пізно — любов померла... Я вчиняв його, цей злочин, щодня. Своєю неувагою. І любов померла з голоду. З голоду моєї неуваги. Я настільки звикся, що Вона — Царівна — поруч зі мною, що почав забувати про неї. Точніше, про її любов до мене. А її любов хотіла ... їсти. Вона виснажилась. Я надто мало годував її. Ні, вона не була вередлива, і навіть ніколи не докоряла мені, що хоче їсти. Вона лише кричала про це. Кричала через мовчазні очі Царівни, повні сліз, десь там, у глибині душі. Сліз, які ніколи не виливалися назовні струмками. Переді мною.

Лише інколи, пізно вночі, після того, як я дарував грішну увагу її губам, рукам, шиї, вона зболено і вимучено-лагідно, обережно питала мене: «Хто Я для Тебе?» Ні, навіть не питала. Це був стогін її серця, яке обливалось гарячою сльозою, яке мучилось від невизначеності і страху. Страху втратити його. Тобто мене, бродягу. Бродягу, який здавався їй то Принцом, то розбійником, то загадковим світлим привидом: протягнеш руку, а вхопиш лише тінь... Її серце стогнало і плакало. Крізь закриті вуста. Воно кричало від болю, і робило це так ненав’язливо, що бродячий принц-привид, себто я, не давав тому ціни. І воно стомилось. Ні, воно не перестало любити. Воно змоглося. А я? Я звикся з нею, як із собою. А коли ти із собою звикаєшся, то дуже із собою церемонишся?.. Я забував про неї, як інколи забуваєш поснідати чи почистити зуби, наївшись цибулі. Я забував про себе, а виявилось, що про неї. Бо вона стала ОДНЕ зі мною. А коли я хотів її, любов, воскресити — дива не сталося. Ні, вона не вистигла зразу, як не вистигає зразу тіло застреленої козулі. Ще з півгодини воно залишається теплим, і тобі здається, що вона жива... Лише спить, і ось-ось прокинеться. Так і застрелена моєю байдужістю любов гріла мене, гріла півроку. Я жадібно грівся цим теплом, намагаючись розтирати її вже мертві руки. А вони ще обнімали мене. Ще були м’якими і теплими, і ніжними. Але вже мертвими... Життя виходило з Царівни через маленьку дірочку в її серці. Спершу вона затуляла ту рану руками і жмутом трави. Хотіла, думала, вагалася — чи рятувати любов, чи, мо,’ дати їй шанс померти?

Стомилася. Спочатку машинально ще робила їй штучне дихання. Але все повільніше. І, нарешті, зупинилась, захотіла спокою. А я, відчуваючи втрату, непоправну, неминучу втрату — отямився... Пізно!

...Обдурили мене думки, обдурили. Казали, щоб я чекав іншу... ту, що була перед Тобою і покинула мене. Я повірив їм і не цінував Тебе, моя Царівно, — виплакана, вимолена у Бога. І Він забрав свій Дар. Бо не можна Божим даром гордувати! Не можна ставитись до нього, як до чогось банального і звичного... За зовнішньою простотою Бог часто приховує щастя. Це як Діамант у пилюці... І ти була тим Діамантом. А я все дивився за горизонт, виглядаючи щастя... А Ти була поруч. Я просто не давав Тобі ціни. Але ж я відчував душею, Хто Ти! Не повірив серцю і розуму. Повірив яскравим привидам, яких малювали думки-приходьки в моїй уяві.

А ти — ти, як сопілка в руках у вівчара, що будить ніжною піснею сонце і полонину... А я — той одинак-вівчар. Я загубив свою Сопілку. І полонина спить, і сонце не може прокинутись в моїй душі. Але я розпалив багаття каяття. І каюсь перед Богом за важкий гріх — вбивство Любові, і п’ю гірку чашу одинацтва і дякую Богу за все — я заслужив те, що маю... Але ж Бог милостивий! І я знаю, що сонце зійде».

Сергій ЛИПНЕВИЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com