"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

Кажуть, що народження трійнят — рідкісний випадок. А ось у Вінниці таких сімей немало. Бо не один день довелось їх оббігати. Всі вони такі різні. Але щось таки їх об'єднує...

ЧОГО ТАКІ МАЛЕНЬКІ?... МІСЯЧНІ ВІТЯ, ДІМА ТА САШКО

- Пройшла УЗД і сказала чоловікові, що у нас буде троє, — розповідає 25-річна Світлана Іваній. — Він, звичайно подумав, що жартую...

Проте для Світлани цей «жарт» став трійнею хлопчиків, яких вона народила у січні цього року. Міська влада обдарувала маму трьома колясками: двомісною та одномісною. Остання, певно, для Віктора — переможця, якого мама назвала на честь нинішнього Президента. На врученні цих подарунків Микола Гунько пожартував щодо імен двох інших хлопчиків. Мовляв, Дмитро — як Дворкіса, а Сашко — на честь Домбровського...

- Хотілося б отримати квартиру, — хвилюється матір 4 -х дітей (старшому сину Жені 4 роки). Ми проживаємо у моїх батьків, у них невелика трикімнатна квартира. Дев'ятий поверх. Жила площа 35 кв. м. Батьки похилого віку, з нами живе мій 20-річний брат. Нас тепер 9 чоловік.

Як виявилось, згідно із законом, такі матері користуються першочерговим правом отримання житла... тільки в тому випадку, коли стоять на черзі. Вирішити проблему житла одразу після народження трійні, на жаль, неможливо. Проте місцева влада пообіцяла вирішити проблему житла сім'ї Іваній, співпрацюючи з тими підприємствами, на яких працюють Світлана та її чоловік.

Сьогодні трійнята вдома. Коли маму виписали з пологового будинку, 4-річний син Женя, на день народження якого вони народились, запитав: «Чого вони такі маленькі, мамо? Там що, більшеньких не було?!»...

2-РІЧНІ АНЯ, ЛІЗА ТА ЮРКО — «НЕВГАМОВНІ» ВІДПОЧИВАЮТЬ

Для нас із фотокором вони і стрибали, і танцювали, і бігали марафон по кімнаті... Проте мама спокійно ставиться до розваг маленьких бешкетників. На диво, першість у цьому за Ганночкою (за словами мами, вона маленьке шило, готова будь-яку шкоду зробити), вона підбиває за собою Юрка. Не відстає від них і Ліза. Але вона більш м'яка, домашня. Пригорнулась до мами, і за нашу присутність не сходила з її рук...

- «Трійня, значить трійня», — такою була реакція чоловіка, — розповідає мама Лілія Корзініна. Я змогла завагітніти лише на третій рік подружнього життя. Народила у 30 років. Дівчатка важили по 2200 г, а Юрко, якого назвали на честь дідуся, на 100 грамів менше.

18 лютого трійнята відсвяткували свій 2-й день народження. Чи запам'яталось мамі за цей час щось цікаве з їх життя?

- Тут з ними хіба щось запам'ятаєш, тут кожен день весело. Що-небудь обов'язково вичудять. Діти як діти — один візьме — і одразу всім потрібна та сама іграшка. А буває, що коли хтось плаче, то інший підійде, обніме, приголубить. З ними було легше, коли їм не було року, коли лежали. А як почали бігати, то нас вдвох з чоловіком на них не вистачає — їх троє. Хоча, поки їм не виповнилось три місяці, вночі вставали з чоловіком по черзі. Цікаво, що вони також підіймались по черзі. Зараз ми живемо у квартирі сестри. Щоправда, у міськвиконкомі нам допомогли з квартирою.

Після відвідин цієї дружної сім'ї згадався американський мультфільм «Невгамовні». Та куди їм до енергії наших маленьких вінничан! Адже їх троє і прийшли вони у цей світ разом...

КОЛИ БУЛИ МАЛЕНЬКІ — ЧЕРЕЗ ВІКНА ЛЕТІЛИ ПЕЛЮШКИ, СЬОГОДНІ ЦЕ 17-РІЧНІ ЗАВИДНІ ЖЕНИХИ

Чому завидні? Бо їх три сини у мами, котрі народились водночас, три брати, три товариші. Але, окрім них, у мами на руках було ще троє маленьких дітей. Як же вона всіх їх підняла на ноги?

- Це у мене були четверті пологи, — розповідає Ірина Пастукова. — УЗД тоді не було, лікар сказав, що буде двійня. Так думали до останнього моменту, коли вже витягли двох хлопчиків. Аж раптом зрозуміли, що є ще один. Акушерка перелякалась, лікарі зібрали консиліум, прибігли до мене. Як зараз пам'ятаю, що покликали лікаря-ассирійця, і він, зовсім з іншої країни, виходить, врятував мені третього хлопчика. Намастив руки йодом, бо тоді рукавичок не було, і витягнув його. Після пологів я сильно плакала, бо не знала, що робити. З чоловіком тоді жили в селі у прибудові, яку самі збудували. Було троє дітей, а тут ще троє... З квартирою нам на той час допомогла Москва.

- Мене забрали разом з хлопчиками у відділення для недоношених діток. Вони були дуже маленькі: 1.300 (Артем), 1.350 (Назар) і 1.650 (Максим). У них були недорозвинуті легені.

Пролежала я з ними сім місяців. Всі породіллі зціджували для них своє молоко, їх тоді годували через шприц. Потім, коли лежала в лікарні, молила, щоб до мене не присилали студентів, котрі, можна сказати, проходили у мене практику.

На той час у місті діяв магазин «Малятко». За словами Ірини, це була її остання надія купити тримісну коляску. Запилена, вона стояла там в кутку, а в ній — три ляльки. Продавець був щасливий, бо не сподівався, що коляска знайде свого покупця.

А потім почались веселі будні. Мама вибігла в магазин, повкладавши дітей спати. А коли повернулась, під будинком застала натовп людей, на дротах — звисаючі пелюшки, а у вікнах — своїх трьох хлопчиків.

Сьогодні юнаки навчаються у Вороновицькому училищі. Один — майбутній кухар-кондитер, двоє інших навчаються на слюсаря та зварювальника. На канікулах підробляють. А ось мама каже, що не встигла працювати. Різниця у віці між дітьми була невелика. Може, вони, шестеро, і є її життєвим подвигом?

Дівчатка Свередюки — «красуні, спортсменки, активістки»

Їх народження, коли мамі Любові Анатоліївні сказали за два тижні про двійню, добре приголомшило її, студентку четвертого курсу медичного університету. А народилась трійня у свято сорокаріччя Перемоги. Звідси й імена 20-річних дівчаток. Вікторія народилась першою. Та й ім'я її, відповідно, з латинської — «перемога». Віталіна, з тієї ж мови, означає життя. А Вероніка — від грецької богині перемоги. Дівчатка народились 7-місячні, тому 5 місяців провели з мамою у лікарні.

- В середньому вони були по півтора кілограма. Я лежала в лікарні і водночас бігала здавати екзамени. Старшому сину тоді було 3 роки. Брати академвідпустку сенсу не було. Її я брала ще на 1-му курсі, коли народився Артур.

27-річна мама чотирьох дітей закінчила медуніверситет. Розуміла, що відступати немає куди. Треба було здобути професію, щоб удвох з чоловіком поставити дітей на ноги.

Коли дівчаткам виповнилось 6 років, вони пішли в акробатику. Займались у ній до 17 років і досягли неабияких успіхів.

Віталіна — майстер спорту міжнародного класу, абсолютний чемпіон Європи та світу. Після школи вступила на фізкультурний факультет педуніверситету, сьогодні третьокурсниця.

Вероніка — майстер спорту України. Вона працювала в парі з братом. Навчається в університеті «Україна» на факультеті фізичної реабілітації.

Вікторія в 12 років пішла на бальні танці. З ансамблем сучасних танців «Болеро» об'їздила практично всю Європу. Сьогодні студентка Київського університету культури та мистецтв. Виступає у підтанцьовці у Михайла Поплавського.

Ось такі вони, трійнята Вінниці, і то ще не всі. Їх мами, напевно, вже зробили те найголовніше, що мали в житті. Хтось з їх дітей тільки робить свої перші кроки, хтось свої перші досягнення. І, що цікаво, не один...

В гості до вінницьких трійнят ходила Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 9 березня 2005 p.