"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

Ця історія здавалася б нереальною, якби в селі Лисянка Вінницького району не стояла ця хата, а на подвір’ї – хрест. Люди обходять її стороною. Там вже ніхто не живе. Та й хто захоче спати у місці, де жорстоко розправлялись з людиною...

…Владу було 28 років. Роботящий, спокійний, дружелюбний, справедливий. Працював на станції техобслуговування автомобілів. Жив з мамою, батько помер давно. Влад любив свого сина, тішився маленьким племінником. А потім зник. Літо було в розпалі...

Далі розповідає Тетяна Миколаївна, мама Влада Цоя:

- Влітку я на дачі. Приїжджаю у Вінницю нечасто. 9 липня 2003 року виходжу з будинку їхати за пенсією. А мені назустріч Юра – брат мого зятя. Каже, мовляв, будьте вдома, бо Влад зараз цеглу привезе на дачу. Я запросила Юру до хати, нагодувала сніданком. І тут з другого поверху спускається мій племінник з дружиною. Того дня вони ночували у мене вдома, і це врятувало мені життя. Юрій дуже знітився, бо думав, що я сама. Він викликає мого племінника на вулицю і довго з ним говорить. А я мию посуд. Тут до мене підбігає дружина мого племінника і з сльозами на очах благає: «Тьотю, тікайте з хати, я почула, що Юра приїхав вбити вас. Він вже зарубав Влада, приїхав по вас. Він просив Андрія, щоб той послав вас у погріб по варення, а коли ви будете виходити, він вдарить вас сокирою, що стоїть біля погреба».

Вже зараз я знаю, що Юрій в тій розмові підмовляв Андрія вступити з ним у зговір і разом вбити мене. За це Юра обіцяв моєму племіннику 3500 доларів з моєї квартири, яку мав продати Юра. Навіщо це було йому треба? Бо мій племінник колись давно був судимий, тому уся підозра одразу впала б на нього, а Юра вийшов би чистим. Чому? Бо його батько близько 30 років служив у правоохоронних органах м.Вінниці.

...Я сама не своя виходжу на вулицю. Прихопила з собою арматурну трубу, що лежала у веранді. Видно, в мене був такий вигляд, що Юрій все зрозумів і втік.

Я одразу поїхала у Вінницю, де ми з сином жили. Але коли відкрила двері (замок був незламаний) — в квартирі був розгардіяш: з квартири все вивезене більше як на 13 тисяч гривень. Але мене вже не цікавило це пограбування. Я шукала сина і поїхала до нього на роботу. Хлопці одразу знайшли рідного брата Юрія, який, до речі, був учнем мого сина – вони його без Влада не допускали до роботи аж 6 днів. Через Максима ми вирахували те село — Лисянка.

Хлопці закрили майстерню, і ми, одинадцять чоловік, в тому числі мій племінник, поїхали в Лисянку. Мій син виріс в цій хаті, бо ми подвійні родичі — моя старша сестра була дружиною рідного дядька Юрія, а моя донька – одружена з меншим братом того самого Юрія. Ми родичі з 1967 року.

...Хлопці обдивилися горище, сарай, льох. Город весь сходили і землю протикали. А в 5 м від дверей хати побачили колоди, а під ними – свіжа земля. Коли відкинули, то... Влад був присипаний землею сантиметрах в 20 від поверхні. Викликали правоохоронців.

...Відкопували його місцеві чоловіки з села і самі його друзі. Не всі могли витримати того жаху. Тіло розклалося за 6 днів. Його збирали по частинках. А потім Владика хоронили у закритому гробу, бо вбивця порубав його сокирою. За що?

Уся справа в квартирі. Трапилось так, що Юрій свого часу пограбував Влада, забрав у нього чужих 3000 доларів. Щоб віддати їх, мені довелося продати квартиру і купити меншу. Після цього моя донька заявила, що її брату в цій квартирі нічого не належить, а після моєї смерті квартира буде її. От ви зараз читаєте ці рядки, і впевнена, що не можете повірити, в те, що через квартиру можна вбити рідного брата і зарубати матір. Але я це пережила, і знаю, що говорю. І доказ того – вбивця, зарубавши мого сина, відібрав у нього ключі від квартири. Тому коли я потрапила туди, квартира була вже пуста. Слідство з’ясувало, що Юрій здав у ломбард музичну апаратуру, домашній кінотеатр та інші речі мого сина. Мало того, здав усе на своє ім’я!

Вбивця навіть не ховався. Його всі бачили.

Але в матеріалах справи – повний безлад. Справу спустили на гальмах. З матеріалів справи по пограбуванню квартири були вирвані аркуші з відбитками пальців, а те, що залишилось, просто... здали в архів. Навіть Анатолій Хорзов, заступник начальника обласного УМВС, підтвердив це і наказав підлеглим знайти усі вирвані документи та пронумерувати аркуші справи.

Вам цікаво, як знайшли вбивцю? Про цю історію знали правоохоронці і говорили своєму колезі, батькові Юрія, що за покривання вбивці, вони будуть сидіти вдвох. Тому батько, знаючи законодавство, змушений був просто здати свого сина.

Зараз йде розслідування, яке проводить прокуратура. В одному з номерів газети було написано, що Юрія мучила совість і тому він здався. Він не через муки совісті це зробив, як заявляють у прокуратурі. Неправду кажуть у прокуратурі, ніби мій син посварився з Юрієм через якусь жінку. Їм легше приписати цю «битовуху», ніж розібратися у справі і визнати, що Юрій мав підготовлену та заздалегідь сплановану мету – знищити мого сина, потім мене і продати квартиру з метою наживи.

...Мій Владик сниться мені часто. Я постійно думала, за що ж вбили сина. І якось уві сні Владик сказав мені: «Мамо, мене вже не повернути». І днями бачу уві сні труну мого сина і плачу, прошу у Господа, покажи мені тільки ніжки мого сина. Відкриваю краєчок труни: надзвичайно красиві простирадла, білосніжне мереживо, а сина там не було. І думка промайнула: «А ви, іуди, думайте, що хороните мого сина, а його там немає...» – і закрила кришку...

Вислухала Ірина ЯРОШИНСЬКА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 9 березня 2005 p.