Середа, 23 березня 2005 p.

«Мої мама з татом навчалися в одній школі. Там вони і познайомилися. Тато був на два роки старший, а коли закінчив школу, вони продовжували зустрічатися. І, врешті-решт, мама вирішила познайомити свого кавалера з батьками. Знала б вона, що трапиться…

Татко був шибеником, тому нерідко потрапляв у різні історії зі своїми друзями. І фантазія у них була дуже бурхлива, адже те, як вони вирішили «підзаробити грошей», вигадає не кожен. Тим більше, справа йшла до весілля, тому були потрібні будь-які фінансові вливання. І хлопці подалися у торгівлю. Продавали не що-небудь, а… «золоті» цеглини. А робили вони це так: брали цеглину, перев'язували її червоною стрічкою, надаючи їй таким чином «товарного вигляду», і йшли в люди. Для тих, хто купував ці цеглини, вони були дійсно золоті, адже коштували недешево.

З усієї компанії, яка цим займалася, тато був найменший розмірами та найхудіший, тому «головна роль» дісталася саме йому. Він підходив ввечері до «якогось інтелігента» (за їх уявленнями, саме у таких завжди було багато грошей) і пропонував… купити цеглину, перев'язану червоним бантом — стартова ціна 20 крб. Якщо чоловік відмовлявся, наперекір усім правилам торгівлі ціна зростала. І коли нерви інтелігента вже не витримували, звідкілясь з'являлося 4 чи 5 величезних парубків, які так «лагідно-лагідно» казали: «Ну, купіть у хлопчини цеглину!», при цьому постукуючи битками по асфальту. Ці «вмовляння» діяли майже завжди, і за вечір хлопці продавали щонайменше 5 цеглин. Мого дідуся дуже довго вмовляти не довелося. Він купив 2 цеглини, на які витратив півзарплати, а додому прийшов дуже злий! І примовляв: «Тільки зустріну того малого негідника — вуха відірву!»

А ще злішим він був наступного дня, коли мама привела додому «малого негідника», який продав цеглини, і сказала, що це… її хлопець! Про деталі цієї сварки мої батьки промовчали, я можу тільки уявити, що там було! Але вуха у мого тата цілі до сих пір, тож до бійки, напевно, справа не дійшла. А коли постало питання про весілля, мій дідусь вже нічого не міг вдіяти, бо мама поставила ультиматум: або він, або іду з дому.

Зараз мій дідусь пишається своїм зятем, бо той вміє робити все. Навіть продавати цеглини!»

Записала Анна КОЛЕСНІКОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com