Середа, 6 квітня 2005 p.

«Паша вийшов з бару. Проходив повз групи борців, що стояли неподалік дискотеки. Справа в тому, що у нас в Гайсині є своє міні-угруповання. Це ті хлопці, що ходять на класичну боротьбу в ДЮСШ. У них мета, щоб всі їм підкорялись. Один з них щось сказав йому, а той не змовчав. Я знаю, що зробив це, бо поважає себе. Це була словесна перепалка, не більше. Коли через три дні Паша вийшов з коми, розповів, що відчув удар пляшкою по голові. Впав на бетонні сходи, де його ще несамовито били ногами по голові. Павлик запам’ятав лише двох з них»...

Як розповіла мені сестра Павлика, він був звичайним хлопцем. І друзі у нього були такі, як він, не «по понятіям» спілкувались, а за спільним інтересом — технарі. Павлик вивчився в Гайсині і власними силами вступив на державну форму навчання в аграрний університет у Вінниці. Проте встиг хлопець провчитись всього рік.

- Пашка приїхав з практики на вихідні додому, — розповідає сестра Ірина. — Ввечері пішов святкувати у місцевий бар день народження друга. Він і не пив толком, бо йому не можна було. На ранок ми почали його пошуки. Друзі сказали, що близько 11-ї години вечора він з ними попрощався. Сказав, що давно не був вдома, хоче побути з рідними.

Знайшли Павлика у травматології. Ми одразу зрозуміли, що його жорстоко побили. Він весь був закривавлений, без свідомості, кров йшла носом, вухом. Лікарі одразу сказали, що в нього струс мозку та набряк сітчатки ока.

Павлик три доби був без свідомості. Безпомічного, його завезли у Вінницю, в психіатричну лікарню імені Ющенка. А тим часом друзі Павлика дізнались про те, що трапилось того вечора.

- Паша вийшов з бару, — продовжує Іра. — Проходив повз групи борців, що стояли неподалік дискотеки. Справа в тому, що у нас в Гайсині є своє міні-угруповання. Це ті хлопці, що ходять на класичну боротьбу в ДЮСШ. У них мета, щоб всі їм підкорялись. Один з них щось сказав йому, а той не змовчав. Я знаю, що зробив це, бо поважає себе. Це була словесна перепалка, не більше. Коли через три дні Паша вийшов з коми, розповів, що відчув удар пляшкою по голові. Впав на бетонні сходи, де його ще несамовито били ногами по голові. Павлик запам’ятав лише двох з них.

Лікарі діагностували у Павлика перелом основи черепа, крововилив у мозок. Це свідчить про те, що його фактично добивали. Коли він опритомнів, говорити не міг. Йому зробили дві пункції. До сьогодні хлопець — на ліках, оскільки гематома так і залишилась.

- Ми з великими труднощами продовжили Павлику «академку» на третій рік. Мого брата зробили інвалідом І-ї групи. І це не той Пашка, що був раніше. Вижив він лише завдяки Богу, тому постійно відвідує церкву. Ми сподіваємось на перегляд групи, на те, що йому дадуть робочу групу, що він зможе вчитися, працювати... Паша сьогодні мав бути третьокурсником. А він заново вчить математику, починаючи з 5-го класу.

Мама була готова забрати заяву з міліції. Але коли на лікування йшли шалені кошти, сім’я борця, на якого вказав Паша, не допомогла ні копійкою, коли на лікування Павлика гроші збирало мало не все місто. А на судах цей борець взагалі поводить себе зухвало. Приходить на суд як на виставу. Стверджує, що Паша сам впав і забився. Тому справа не раз поверталась на дорозслідування. А коли не приїздить на суд, мотивує це навчанням. І мене, і маму обурює, що наша дитина не вчиться, а той ходить і стверджує, що великий педагог. Судмедексперт каже, що такі травми не можуть бути від падіння. У Вінниці, видно, в них все «схоплено», бо тут їх «кришують» тренери. Звичайно, їм вигідно, щоб з нього вийшов хороший борець.

А про те, що цей борець продовжує вчитись, ми дізнались буквально півроку тому. Але це ж абсурд. Яке моральне право має така людина навчатись у педуніверситеті? У Гайсині сильна борцівська школа і не один він навчається на фізкультурному. Пашчині хлопці розповідають, що цей борець їздить на змагання в Європу. Кажуть, що він подає надії у боротьбі. Ну, поясніть мені, як може представляти нашу країну людина, яка мало не вбила іншу? Який може бути з нього вчитель чи тренер?

Ну, не може одна людина враз втратити усе, стати інвалідом. А інша, вибивши її з нормальної життєвої колії, бути затребуваною кимось... Чи це у нас норма життя, до якої нормальній людині важко звикнути?..

Маргарита ЗВАНЦЕВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com