Середа, 6 квітня 2005 p.

«Доброго дня, улюблена «Молодіжко». Раніше ніколи тобі не писала і навіть не думала, що доведеться. Але в минулому номері «МіГ» прочитала статтю «Моя дівчина кохає... індуса» і вирішила висловити свою точку зору. Мене ця стаття образила, адже я зустрічаюсь із арабом вже два роки.

Все почалось, коли мені було 17. Я жила безтурботним життям, була «з вітром в голові». Гуляла з подружками – шукали пригод на свою голову. Часто ходили на дискотеки із іноземцями. Яка різниця, кого розкручувати – своїх чи іноземних хлопців? Тим паче, що з ними набагато цікавіше. Так я жила, доки не зустріла його... Ми випадково познайомилися на території медичного університету. Йому було 23, він приїхав до України з Палестини на навчання. Високий, гарний, підтягнутий, розумний... і взагалі не схожий на своїх земляків. Колір шкіри нагадував морську засмагу. Тоді я зрозуміла, що зустріла хлопця своєї мрії.

Я повністю змінилася. Стала серйознішою. Від широких штанів із кросівками перейшла на «шпильки» та шкіряні плащі. В мене був стимул закінчити школу із відзнакою та вступити до вузу. Життя значно змінилося.

Але одного разу він сказав, що не хоче, щоб хтось із його друзів знав про наші зустрічі. В мене почалася істерика. Чому? Прокручувала у голові, що я роблю не так. Врешті-решт, він пояснив: якщо ця звісточка дійде до його батьків – вони від нього відмовляться. Мовляв, у них не прийнято зустрічатись із дівчатами іншої національності і що його кохання рідні не сприймуть. З цим я змирилася.

Але все ж таки його друзі дізналися про наші зустрічі. Виявляється, серед іноземців чутки поширюються набагато швидше, ніж серед нас. Мене називали повією, казали, що я з ним зустрічаюсь тільки через гроші. Усі мої подруги стверджували: «Краще підтримувати вітчизняного виробника, аніж іноземного». Навіть моя мама вигнала мене із квартири. Через це до університету я не вступила – пішла на роботу. Почала наймати квартиру. Хоча Нур і пропонував перебиратися в його квартиру, давав гроші, але я жодної копійки у нього не взяла. Не витримавши всього цього, він поїхав до свої батьків і усе розповів. І вони, з їхніми звичаями, зрозуміли сина, запросили нас їхати жити до них. Ми вирішили зачекати, поки Нур закінчить навчання, а далі видно буде.

Мене дивувало те, що ми разом ніколи не ходили на дискотеки. Але потім він мені пояснив: якщо наші хлопці побачать українську дівчину із іноземцем, то у більшості випадків б’ють – як дівчину, так і її хлопця.

Я зрозуміла, що в нашій країні вони почуваються як гості. Тому хочу сказати, що індус, з яким зустрічається Оля, не купував її. Можливо, у цієї пари таке ж сильне кохання, як і в мене? Можливо, колись у них буде своя сім’я? Я знаю багато дівчат, які одружилися із арабами.

Хлопці-вінничани, перш ніж пліткувати про наших дівчат, які ходять під ручку із іншомовними студентами, подумайте, чому вони не ходять з вами? Можливо, уся причина криється у вас самих? Адже більшість з вас не цінують українок так, як це роблять іноземці».

Ірина, вінничанка

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com