Середа, 6 квітня 2005 p.

Люда стала заручницею звичаїв рідної країни свого чоловіка

Знайомство третьокурсниці Людмили з Саїдом відбулось ще тоді, коли разом навчались у медуніверситеті. Тоді їй здавалось, що з цим гарно вихованим, уважним чоловіком зможе жити будь-де...

По закінченні навчання Саїду був час повертатись додому. Він запропонував дівчині поїхати з ним. Люда погодилась, бо, окрім цього, ще й почула очікувану пропозицію руки і серця. Не хвилювалась тоді і за те, що їх життя поглинуть будні нестатків. Адже Саїд нерідко балував її золотими прикрасами, запросто міг повести у хороше кафе міста.

Проте, коли вони приїхали до нього в Сирію, Люда відчула себе загнаним звіром. Традиції цієї країни були їй чужі. Вона ніяк не могла збагнути, що жінка тут не має жодних прав як особистість. Все, що їй дозволено — підносити чоловікові страви, прати, прибирати, глядіти дітей. Мало того, що Люда не могла влаштуватись працювати за професією, її захоплення малюванням також не входило в плани Саїдової сім’ї. Це сприймалось як неповага до чоловіка, невиправдана забаганка. Йшов час, і Людмила зрозуміла, що перетворюється у дітородну машину. А паранджа, яку потрібно одягати і вдень, і вночі, просто гнітить її. Чомусь завжди уважному Саїду до її душевних тривог стало просто байдуже. Він почав у всьому слухатись рідних, яким білошкіра іноземка була не до вподоби.

Люда не знала, як вирватись з цього замкненого кола. Протягом кількох років вона встигла народити чоловікові троє дітей, але від цього не почувалась щасливою. Оточення і повне безправ’я як особистості її гнітило. Коли вже надій, щоб виїхати, не залишилось, Люда наважилась втекти. Чоловікові сказала, що хоче навідати хвору матір. Прихопивши дітей, вона повернулась до Вінниці. Саїд, зрозумівши, що дружина його покинула, приїхав розшукувати її в місті. Людмилі довелось переховуватись по знайомих, щоб уникнути «розборок», і звернутись за захистом та психологічною допомогою до правових організацій.

Оля вийшла заміж за перуанця, котрий спалив її документи... Вона шукає можливості повернутись

Тут, на Україні, у Олі та її чоловіка Енріке, котрий приїхав навчатись сюди з Перу, народився син. Втрьох через кілька років виїхали до рідної країни чоловіка. Першою розшук Олі почала її мати, бо не мала від неї жодної звістки. Їй вдалось дізнатись, що донька проживає в страшних умовах. Чоловік її захворів на шизофренію, потрапив до лікарні. А під час чергового нападу хвороби спалив всі її перуанські документи. Після лікарні чоловік Олі оселився зі своєю мамою. Проте коли у нього напади, рветься до Олі та сина, щоб битися.

Як виявилось, клімат не підходить ні для Олі, ні для її сина через сильну вологість. Хлопчик почав задихатися, захворів на псоріаз, тому не ходив до школи. Коштів на його лікування немає, бо вони з сином навіть не мають взуття.

Повернення Олі на Україну — сьогодні справа відповідних організацій, посольств. А тим часом представники правозахисних організацій попереджають дівчат, котрі хочуть виїхати за кордон, більше дізнатись про країну, в яку вони поїдуть. Бо вберегтись можна лише за умови обізнаності у всіх аспектах перебування за кордоном...

Марина ПЄВЦОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com