"Я КАЗАВ, ЩО Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, ХОЧУ СКАЗАТИ ЩЕ РАЗ. ПОДИВИСЬ У ВІКНО..." - ПОЧУЛА ЮЛЯ ВІД ВІТАЛИКА. На будинку навпроти на 9-му поверсі було написано «Усміхнись, бо я тебе кохаю!»
Нам вдалось відшукати вінничанку, якій так оригінально, на 9-му поверсі будинку, освідчився хлопець у коханні. Юля каже, що колись вона його дуже кохала, але він не відповідав взаємністю. А що ж тепер?..
Про те, що саме Юлії адресоване це освідчення, вона дізналась із SMS-ки, якою розбудив її Віталій того ранку...
Про ці слова кохання ми писали у минулому номері «молодіжки». Тепер знаємо, що цим словам щоранку усміхається 21-річна вінничанка Юля. Їй варто лише подивитися у вікно своєї кімнати...
- Ми зустрічались з Віталиком ще до того, як він пішов в армію, — розповідає Юля. — А коли повернувся — розстались. Через деякий час ми зустрілись на мій день народження, який я святкувала у кафе. Він з'явився раптово, замовив мені у подарунок пісню, під яку ми танцювали.
Наступного дня він подзвонив, попросив зустрітись. На цьому побаченні Віталик зізнався мені у коханні. Але ми залишились друзями.
Одного вечора він подзвонив і сказав, що любить мене. Почав розпитувати, в якому настрої я прокидаюсь вранці. Того вечора він мені сказав, що відтепер кожного ранку настрій у мене буде гарний. І я буду посміхатись... Про що йдеться, я навіть не здогадувалась.
Вранці наступного дня прокинулась від сигналу SMS-ки: «Я казав тобі, що я тебе люблю, хочу сказати це ще раз. Подивись у вікно». Я виглянула у вікно і спочатку нічого не побачила, коли ж глянула на будинок навпроти — у мене був шок. Перші думки були: «Цей напис вже тут був, і довгий час. Це хтось написав комусь. Не може бути, що він призначений мені...»
Потім розбудила маму, спитала у неї. Вона сказала, що не бачила цих слів раніше. В обід до мене на роботу (я працюю лаборантом у будівельному технікумі) підійшов Віталик і зізнався, що це зробив він.
- Як йому це вдалося?
- Така ідея виникла у Віталика давно. Причому, друг, з яким він мав це робити, відмовляв його. Щоб написати ці слова, вони мали спускатись з даху на балкони. Проте на той день, коли вони це спланували, друг захворів. Але Віталик від задуманого не відступився. І вирішив самотужки лізти по балконах догори. Отож без будь-якої страховки з краю будинку по балконах він піднявся наверх, написав одне слово. Потім — спустився. Перейшов на другий стояк і знову піднявся — написав — спустився. Я на нього була сердита. Не дай Бог, він би впав. Що б я тоді сказала його батькам? Втім, він мені сказав, що в таких ситуаціях про це не думають. І взагалі ні про що не думають, бо дійсно страшно потім стає.
- Ви бачитесь з Віталиком?
- Ми бачимось, але починати якісь серйозні стосунки з ним не думаю... Це пройдений етап... Мені дуже жаль, що так виходить. Шкода, що людина до тебе тягнеться, а ти не можеш відповісти. Але це вже не від тебе залежить. Був час, коли так само до нього тягнулась я... Він сам родом з Котовська Одеської області, там живуть його батьки, молодший брат. Віталик зізнався, що в Котовську він живе точно в такому ж панельному будинку на 6-му поверсі. То коли в дитинстві губив ключі, то так залазив у свою квартиру.
- Як ти оцінюєш те, що він для тебе зробив?
- Цей відчайдушний вчинок Віталика залишиться зі мною на все життя. І буде в моїй пам'яті як один з найяскравіших моментів. Адже кожна любов залишається у серці людини, якою б вона не була. Це як перше кохання. У серці залишається лише пам'ять про нього...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =