"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

Перехожі побачили, як з однієї кімнати другого поверху, що в гуртожитку по Ленінградській, йде сильний дим та рветься полум’я. Поруч, на підвіконні іншої кімнати цієї ж квартири, плаче та кричить про допомогу маленький хлопчик. Люди, котрі надбігли під гуртожиток, вмовляли перелякану дитину не стрибати...

– Це сталось о пів на сьому вечора, ще не всі люди прийшли з роботи, — розповідає Майя Дмитрівна, яка проживає у тій же секції, де була пожежа. — Мій син-дев’ятикласник був вдома. Як тільки побачив, що з сусідньої кімнати йде дим, а там кричить мала дитина, схопив викрутку і намагався відчиняти двері. Потім надбіг ще хтось, він поступився. Борис Васильович проживає у нашому ж гуртожитку. Як тільки двері піддались, весь дим та гаряче повітря кинулись йому обличчя. Далі все відбувалось миттєво...

Шоковані мешканці гуртожитку ВАТ «Вінницям’ясо» лише побачили, як один з чоловіків, проживаючих у їхньому ж гуртожитку, зірвавши двері, вскочив у переповнену димом та полум’ям кімнату. Через хвилину він виніс маленького, прикриваючи собою.

– Чоловік забрав Владика з дитсадка, — розповідає мама врятованого хлопчика Оксана Миколаївна. — Залишив його вдома, бо йому треба було бігти ще по роботі. Ми не вперше зачиняємо сина. Адже хтось з чужих може зайти у секцію, щось вкрасти, у нас такі випадки вже були. Невдовзі наш старший 12-річний син мав підійти зі школи, він навчається у реабілітаційному центрі. Коли Денис повернувся зі школи, під гуртожитком вже стояли пожежники, навкруги повно людей...

Я питала його: «Синку, що сталось?» Я знаю, що сірників у квартирі не було вже кілька днів. Та він би й не взяв, бо розумний хлопчик. Інколи мені зауваження робить, щоб я була обережнішою.

Владик дивився у дальній кімнаті мультики. Каже, що захотів погратися машинкою. А коли зайшов у першу кімнату, йому здалось, ніби під ковдрою горить вогник. Сказав, що спочатку подумав, що це сонечко так світило. Проте, коли він зайшов у цю кімнату вдруге, тут вже вогонь швидко розповсюджувався, спалахнула тюль. Владик ще намагався погасити, але коли побачив, що від вогню швидко займається все навкруги, почав тікати. В іншій кімнаті він швидко позабирав вазони з вікна. Спочатку йому вдалось відкрити тільки кватирку. Повністю відкрити вікно йому вдалось пізніше. Коли полум’я почало рватись вже у двері тієї кімнати, де він був, то виліз на підвіконня та почав кричати про допомогу. Люди сказали мені, що з відчаю він хотів вже стрибнути з другого поверху...

Поки 16-річний сусідський хлопчик намагався відчинити двері, надбіг Борис Васильович. Відчинив їх, доповз до дверей, за якими був Владик. Почав гукати хлопчика, бо крізь дим нічого не було видно. Син відгукнувся. Він зняв його і, прикриваючи собою, виніс. У Владика невеличкий опік на руці та ніжці. Ця людина врятувала нам сина.

Єдине, що після всього сказав син: «Мамо, я нічого не робив. Тьоті та дяді, які приїхали, казали, що я курив чи брав сірники. Але я цього не робив». Я думаю, що причина пожежі у несправності проводки. Років десять тому у попередньої мешканки також були з цим проблеми. Раніше ми підключали там телевізор, але він у нас згорів, бо замкнуло розетку. Хотіли поміняти її, викликали електрика. Він сказав нам, що там немає контакту. А тепер виявилось, що був контакт.

Хірург міської поліклініки №3 Анатолій Мельник, у якого проходить лікування від отриманих опіків рятівник Борис Васильович, розповів:

– На обличчі у пацієнта опіки 2 та 3 ступеню. А на інших частинах тіла (передпліччя та тулуба) — 2 ступеню. З цими опіками ми справимось. Ведучим у лікуванні залишається опік обличчя. Допомогу в опіковому центрі лікарні ім. Пирогова надано на сучасному рівні: було вчасно проведено протишокову терапію та накладено на обличчя штучну тканину, яка з часом приживеться, вдалося зменшити ступінь опіку та його наслідки. Пацієнт отримав ще й невеликий опік дихальних шляхів.

Він питав, наскільки дорога ця тканина і чому йому її поставили безкоштовно. Я кажу, що ви врятували людину, і у вашому вчинкові є героїзм.

Ось що розповів сам рятівник Борис Клебанський, професія якого далека від порятунку людей, він працює у дорожньо-транспортному управлінні:

– Я прийшов з роботи. Світлана-паспортистка постукала до мене. Беру здорову викрутку і йду за нею. Коли підходили, почув, як кричить малий. Загнав цю викрутку, вирвав замок, двері вибились. Все це — і полум’я, і дим — як факне мені в обличчя. Дивлюсь лише, що повно диму, ще й такий їдючий. Падаю та повзком починаю шукати. Був лише у спортивних штанах та тільняшці. Хотів погасити, бачу, безрезультатно. Поліз до малого. Він кричить на вікні: «Поможіть». Зняв його, якось під себе забрав і боком почав просуватись назад. Бачу, що ті двері, які вибив, знову зачинились. Виявилось, що всі люди відбігли. Але я нікого не винувачу. Намагався піднятись, але перекривало дихання. Довелось знову двері відчиняти. Коли у мене з рук взяли малого, я — до дружини, кажу їй: «Роби щось». І вона намастила мене маззю... Спочатку навіть у лікарню їхати не хотів. А потім надійшов мій кум, сказав, щоб я з цим не жартував. То я спустився, приїхала «швидка», забрала мене і малого.

– Як ви ставитесь до того, що вас будуть пропонувати на номінацію «Герой-рятівник року»?

– Я вам по-чесному скажу, що навіть не знаю, як це у мене так моментально вийшло. Не планував нічого. Мені сказали, я пішов. А коли почув, як малий кричить... Десь чув, що коли пожежа, треба падати донизу — я так і зробив...

PS. Коли верстався номер, стало відомо, що кандидатуру 41-річного рятівника, який прикрив власним тілом маленького хлопчика і виніс з вогню, вже подано на щорічну Всеукраїнську акцію «Герой-рятівник року».

Марина ПУЗДРЕНКО

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 4 травня 2005 p.