Середа, 4 травня 2005 p.

- Алло, мамо, яйця кладуть у холодну чи гарячу воду?

- В холодну.

- А вермішель?

- У окріп…

- Жах!

Подібними питаннями матір моєї подруги вже не здивуєш з тих пір, відколи від неї пішла донька, щоб спробувати «сімейного щастя». Але все по порядку.

Моя найкраща подруга вирішила пожити зі своїм хлопцем, погратись в «молодят». Без мене не обійшлося. Я якось сказала їй, що сам чорт з нею не вживеться, що вона не самостійна та «вітряна», що звикла сидіти у батьків на шиї, навряд чи що змінилося б. І випадково зачепила її гордість. Подруга вийшла з моєї квартири зі словами: «Термін - місяць. Починаючи з завтрашнього дня, я живу з хлопцем, давно пропонував. Якщо він мене не виставить за цей час за двері, з тебе... Ну, потім придумаю...». «А якщо виставить?» - цікавлюсь я. «Нізащо!... Сама піду... Але я не програю це парі!». При цьому ми цілий місяць не повинні були бачитись. Так що усі новини я дізнавалась від її матері.

«Спочатку, - каже матір, - усе було нібито добре. Але через кілька днів вона вирішила спробувати себе в кулінарії. Не скажу, що я її нічого не вчила. Просто завжди готувала я, і в неї не було потреби стояти біля плити. І взагалі, вона не перероблялася хатньою роботою».

Через якийсь час я знову завітала до матері подруги, якраз потрапила на дзвінок.

- Алло, мамо? Уже закінчився чистий одяг. Треба прати, а у мене манікюр.

- Підстрижи і пери!

– Та ти що?! Там постільне. Такий жах! Та ще й шкарпетки, як нашого діда онучі.

- Шкарпетки з постільним переш? - дивується мати.

- Поки що ні - боюсь їх в руки взяти. Ну, чому вони такі огидні?

- Ну, то як, подобається «сімейне щастя»? - цікавлюсь у неї я.

- Ага, подобається... Вчора яйця смажила, а він мені каже: «Я люблю омлет, а в тебе жовток розлазиться по тарілці».

Чай йому подавай ледь гарячий! Ганчірку на стіл не клади! А про ванну й говорити нічого. То воду не виключить, то не злиє, то не змиє, то кришку унітазу не закриє... І за такого заміж?!

- Значить, я виграла парі?

- Нізащо! - крикнула вона, кидаючи слухавку.

Подібні «переговори» тривали ще близько тижня. Як виявилось, до сімейного життя не готові ні він, ні вона. Про це він якось їй сам сказав. Вона мовчки зібрала речі та... повернулась до батьків. Збулись один одного.

Дзвінок у двері. Відчиняю. На порозі стоїть моя подруга, в руках шампанське та цукерки.

- Знаєш, що?.. – питає вона.

- Що життя коротке, а з заміжжям ще коротшає?

- Точно! Ти не уявляєш, як мені не вистачало свободи! Домашня робота - це не для мене. Та тим молодим жінкам та матерям пам’ятник при житті поставити потрібно!

- То як щодо заміжжя?

- Колись, у майбутньому! Ще пожити на волі хочеться, тому що навіть у золотій клітці я буду відчувати себе полонянкою.

Отож, не варто поспішати зв’язувати себе сімейними узами. Нам тільки здається, що ми готові до них. А в дійсності все виявляється зовсім по-іншому.

Звичайно, трапляються і щасливі ранні одруження, які тривають все життя. Але, на жаль, таких одиниці. Тому перед тим, як іти під вінець, варто-таки спробувати пожити «на гражданці». Майже завжди навіть справжнє кохання стирають сірі будні, сімейне життя та сімейні проблеми.

Колись Наполеон І видав такий закон: «Не варто давати дозвіл на одруження тим парам, які знають один одного менше, ніж 6 місяців». Може, і нам такий ввести в Конституцію?

Вікторія МОРОЗ

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com