"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

Серед 205 вихованців Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації 12 скоїли вбивство, 5 — зґвалтування, 17 — пограбування і розбій...

Саме ці підлітки віком від 14 до 18 років у той час, коли б мали навчатись у звичайних школах, грати у футбол та ходити на побачення з дівчатами, перебувають в Якушинецькому училищі. Вони там через те, що скоїли важкі злочини: вбивства, зґвалтування, пограбування.

За 70 років існування Якушинецького училища суворого режиму воно мало кілька назв: Якушинецька дитяча колонія, спецучилище, училище соціальної реабілітації. Але, незважаючи на назву установи, суть залишається однією: там перебувають хлопці віком від 14 до 18 років, які скоїли важкі злочини. Сьогодні в училищі 205 учнів з усіх міст України, окрім Дніпропетровської та Донецької областей. Найбільше — з Київської та Житомирської областей, а з Вінницької лише 8 чоловік. Дванадцять з них скоїли вбивство, п’ять — зґвалтування, сімнадцять — розбій, пограбування, інші — крадіжки.

– То як підліток потрапляє в училище?

– Суд визначає термін (від 1 до 3 років) перебування хлопця у нашому училищі, — розповідає директор Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації Віктор Михайлович Бобрук. — Перших 10 днів — адаптація, учень перебуває на карантині. В цей час педколектив вивчає особову справу, базовий рівень знань підлітка та визначає, у який клас йому йти. Адже були випадки, коли шістнадцятирічні хлопці не знали букв, не вміли читати. Ми навіть букварі спеціально закупили. Тут учні обов’язково здобувають професію — столяра, маляра, сантехніка. Тобто після училища виходять не голі-босі, а з дипломом на руках та грошима на рахунку, адже більшість з них отримують стипендію.

Син вбив матір-вчительку, а потім розчленував

– Чи ділять хлопців на групи за тяжкістю злочину?

– Ні, у нас всі в рівних умовах. Звісно, було б легше працювати з ними, якби система була диференційованою. Але поки що держава до такого не дійшла. До речі, однією з головних проблем є працевлаштування учнів після того, як вони виходять з училища. Адже немає служб, які б займались подальшим працевлаштуванням. А через незайнятість у них більше шансів повернутись до минулого, яке привело його у світ злочинності.

– Як ви гадаєте, що спонукає вчинити злочин?

– Причини дуже різні. Наприклад, гени. Часто матір або батько — алкоголіки, наркомани або були у місцях позбавлення волі. Більшість хлопців росли у неблагополучних сім’ях. Або друзі, з якими товаришують: спочатку крадіжка, потім пограбування, а потім... А ще — бідність, багато кому з них не було що їсти. Та, звичайно, виховання. Якщо дитина росте у середовищі, де є поганий приклад, то піде тією ж стежкою.

– А чому трапляються випадки втеч?

– Найчастіше це відбувається у перший період перебування у новому закладі. Ті, хто потрапляє в училище, не знають, як до них ставитимуться. Часто рідні пишуть, що мама захворіла чи дід помирає, тому і тікають.

– Чи потрапляють до колонії діти з порядних сімей?

– Був випадок, коли хлопець зі Львова вбив свою матір. Його мама була вчителькою, він добре навчався. Але у день свого народження отримав «трійку». Мама почала його сварити, розлючений хлопець вдарив її, вона впала, вдарилась об батарею та померла. А потім з’явився страх. Хлопець розчленував маму та три дні переховував її. Зараз у підлітків відчувається якась жорстокість.

– Чи є у вас так звані «бугри», дідівщина?

– Існує негласний закон. Наприклад, помити руки чи ноги. Хлопці з цим самі розбираються. А щодо дідівщини, то для того, щоб її не було є ми — старші, які запобігають конфліктним ситуаціям. Хоча звісно, як і в кожному колективі, бувають суперечки.

– А які форми покарання застосовуєте?

– У нас є дисциплінарна кімната психологічного розвантаження. Окрім ліжка, там більше нічого немає. Зате є час подумати про свої вчинки. Найбільший термін перебування — 2 дні. До речі, у нас працює психологічна служба, яка вивчає підлітка та направляє його на шляхи реабілітації. Щомісячно засідає педагогічна рада, яка проводить оцінку поведінки учнів, ставлення до навчання. Педрада може похвалити або зробити зауваження учню. Винагороджуємо дозволом на поїздку у місто з нашим працівником або з батьками. Адже вихідні у хлопців лише раз на місяць.

Мати здала сина, якого раніше усиновила...

– Чи траплялись випадки, коли хлопці потрапляли в училище незаслужено?

– Одного хлопця затримали за крадіжки «мобілок» та гаманців, — додає Наталя Іванівна Суворова, практичний психолог.

— Коли я з ним поговорила, дізналась, що його виховувала тітка, далека родичка, яка змушувала красти. Був ще один випадок, коли хлопець потрапив сюди через групове пограбування. З усієї групи покарали лише його. Матір працювала у мерії одного з міст України. Вона вирішила позбутись сина та попросила мене у листі, пояснити її сину, що колись вона всиновила його, а зараз відмовляється від нього. Уявляєте, ще й попросила допомогти оформити документи, бо їй потрібно переоформити квартиру.

Син генерала скоїв вбивство

– Був випадок, коли хлопець, у якого батько генерал, а мама вчителька, скоїв вбивство. Він виховувався у нормальній сім’ї, з хорошим достатком, але вчинив важкий злочин. Це вже з психікою щось не те, хоча обстеження показало, що хлопець здоровий. Також був випадок, коли підліток з нормальної сім’ї вбив бомжа молотком. Ніякої логіки тут не простежується, заради наживи — ні, заради розваги.

У нас був хлопець, який 8 років прожив на теплотрасі, бо був сиротою, — каже Наталія Іванівна. — Коли потрапив в училище, то не знав, що таке вмиватися, і ніколи не їв масла.

Найголовніше, коли хлопець потрапляє в училище, його не розбалувати, бо він потім на голову може сісти.

– З якими проблемами звертаються найчастіше?

– Найбільшим горем для учнів є те, що більшість батьків не навідують їх, навіть не пишуть листи. Невже вони не розуміють, що то їхні діти, які чекають вісточки? Мама для них — святе. Коли на концертах лунають пісні про маму, вони усі піднімаються, аплодують. Не раз я писала листи під диктовку для мам, бабусь, рідних, адже не всі вміють читати.

Часто, коли підлітки виходять з училища, на них ніхто не чекає. Ніхто не допоможе, не приголубить, не зупинить, коли хочеться зірватись.

Сьогодні вихованці Якушинецького училища спецреабілітації посадили близько 400 дерев. Перші кроки до правильного життя...

Юлія БУГАЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 18 травня 2005 p.