"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

У райвідділі міліції рік відмовляли у відкритті кримінальної справи, поки батьки Вадима не звернулись до суду. Але й там справа тягнеться вже більше року і досі не винесено остаточного вердикту...

Історія ця почалась більше року тому, коли двоє однокласників посперечались у школі. Зав’язалась бійка — звичайне явище для хлопчиків-п’ятикласників. Побились трохи, та й розійшлись...

Коли після занять Вадим Мовчанюк повертався додому, біля нього зупинилась машина. Вийшли батьки Максима (ім’я змінене). Жінка почала кричати на хлопця, схопила його, порвала все вухо. В цей час батько Максима бив Вадима кулаками по потилиці. Потім жінка відвела Вадима додому, у вітальні з криками ще раз побила його, а потім попросила передати Ользі Олександрівні (матері Вадима) вітання.

Мама побитого хлопчика повернулась додому через 10 хвилин... Побачивши сина, який втратив свідомість і навіть не реагував на включене світло, мама одразу повезла його до лікарні. У нейрохірургічне відділення Вінницької обласної дитячої лікарні хлопчику поставили діагноз: закрита черепно-мозкова травма, гематома потилиці, спазм акомодації обох очей. Вадим пролежав в лікарні більше 20 днів. Ще в той самий день медична сестра викликала міліцію, але лише на третій день до відділення прийшов інспектор з питань неповнолітніх... З’явився ввечері, кажуть, у нетверезому стані. Він не зайшов до хлопчика та його матері, а лише спитав у медсестри про стан здоров’я Вадима та чи довго ще він буде у лікарні. Коли інспектора попросили пред’явити документи, то він одразу ж пішов.

А через кілька днів прийшов додому до Ольги Олександрівни та просив вирішити усе через школу. Мовляв, це ж діти побились, і нічого серйозного, адже у Вадима не була проломлена голова...

Мама хлопчика одразу ж виставила його за двері та написала скаргу до прокуратури. Однак жодної відповіді, реакції чи хоча б якогось документа жінка за рік не отримала. Потім з’ясувалось, що їй таки було відмовлено у відкритті кримінальної справи, а той самий інспектор зібрав у дітей свідчення, що нібито Максим побив Вадима, а батьки там ні до чого. А на це прокурор сказав, що раз так, то обидва хлопці неповнолітні, і нічого неможливо довести.

Буквально через півтора місяця після того, як побили Вадима, стався ще один інцидент. Хлопець прогулювався вулицею разом з другом, і по дорозі його зустріла бабуся Максима. Вона почала трясти за плече хлопця, залякувати, погрожувати йому і обіцяла щось зробити з його батьками. Так і вийшло. В цю мить Ольга Олександрівна побачила сина поряд з цією жінкою. А з сусіднього дому вибігла мама Максима, і тут зав’язалась бійка. Після неї Ольга Олександрівна потрапляє в лікарню зі струсом головного мозку та зламаними ребрами. Вадим, побачивши, як ця жінка била вже і його маму, потрапляє до лікарні ім. Ющенка з діагнозом: синдром вегето-судинної дистонії з мігренеподібними пароксизмами, порушенням терморегуляції, розсіяними неврологічними симптомами внаслідок закритої черепно-мозкової травми. У неврологічному відділенні Вадим пролежав ще місяць. Ольга Олександрівна повторно писала заяву, але їй знову було відмовлено у порушенні кримінальної справи. А факт побиття вважався... за побутову бійку.

Потім були телефонні дзвінки додому та на роботу Ользі Олександрівні, їй наказували забрати заяву і погрожували фізичною розправою над сином. А ще сказали, що сім’я, яка побила її та Вадима, підкупила начальника міліції і вони нічого не зможуть довести. Ольга Олександрівна в приватному порядку пише скаргу і подає її у суд... Вже відбулось чотири засідання. Мати Максима поводила себе нестримано, навіть адвокат заспокоював її. Але якщо ж вона вела себе так на засіданні суду, то лише можна уявити, що вона робила з бідолашним Вадимом у пориві гніву! Ця сім’я залякала навіть хлопчика-свідка, який почав заперечувати, що батьки Максима били Вадима. До речі, в судмедекспертизі теж були свої нюанси... Коли бідолашному хлопцеві ставили діагноз, його навіть не оглянули: по всіх документах у Вадима була середня ступінь тілесних ушкоджень, в результаті чого повинні автоматично відкрити кримінальну справу. Однак експерти написали лише легкого ступеню... На одному з засідань суду стояло питання навіть про перемир’я, щоб люди, які били Вадима, вибачились перед ним і відшкодували його сім’ї кошти, які були витрачені на лікування хлопця. Однак сім’я Максима усіляко відтягує остаточне вирішення справи... Перший раз не з’явилась до суду, потім відмовилась визнавати себе винною, висловила недовіру судді. До речі, батько Максима наголошував, що якби він Вадима справді побив, то той би вже не сидів у залі суду. Сьогодні хлопчик прокидається вночі від того, що йому здається, що його можуть вбити.

Хіба ж можуть залишитись непокараними ці особи, які так безпощадно б’ють людей, тим більш дитину? Можливо, на хід усіх цих подій впливає ще хтось... Можливо, ним є генеральний директор однієї з вінницьких фірм, на якій працює батько Максима? Бо як можна пояснити той факт, що люди, які побили хлопчика і його маму, вже більше року ходять непокараними і усілякі обвинувачення їм вдається обходити та відкидати?

Ольга Олександрівна, мама потерпілого Вадима: «Ця жінка ще на суді підійшла до мене і запитала, чи не боюсь я ходити по Вінниці, не оглядаючись».

Сьогодні хлопчик навчається вже в іншій школі, з колишнім класом та класним керівником залишився в хороших стосунках. Але до сьогоднішнього дня мама і батько Максима ще не відповіли перед законом за те, на яких саме правах, за що та як взагалі вони могли підняти руку і так жорстоко вчинити з чужою дитиною. Як виявляється, правду довести в нашому місті неможливо. Та чи має взагалі дитина хоча б якийсь захист з боку міста та держави?

Христина КАМІНСЬКА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 18 травня 2005 p.