| |||
Архив д а й д ж е с т а
E-mail: chanel33@vinnitsa.com Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД. Виходить українською та російською мовами. Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора. Правове обслуговування - Світлана Чернюк. При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове. Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 = |
"ЗАРОБИТИ НА НАВЧАННЯ Я ВИРІШИЛА СВОЇМ ТІЛОМ. АЛЕ ТАМ, НА ТРАСІ, Я ЗАНАПАСТИЛА УСЕ СВОЄ ЖИТТЯ. Я одружилася з чоловіком, який бачить у мені тільки шльондру..."
Серед 205 вихованців Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації 12 скоїли вбивство, 5 — зґвалтування, 17 — пограбування і розбій...
«Кажуть, що чужа біда не болить. Як на мене, це зовсім не так, тому я і взялась за перо, хоч ніколи не думала, що з простої читачки моєї улюбленої газети стану автором цієї статті. Єдине, чому довго не наважувалась відправити її до редакції, — це те, що боюсь, аби моя стаття не зашкодила тій чи іншій людині, чию сповідь я і хочу описати.
Треба працювати і привчати дітей до праці. Тих свиней годуйте, і нам буде легше купити того м’яса і сала. Комусь же треба це робити? І для вас прибуток. Працюйте на себе, а не на хазяїна. Я свою городину не соромлюсь продати на базарі, бо я її виростила, хоча люди мене знають як лікаря».
«Чи варто вступати до педагогічного університету?» — название выделялось из ряда других материалов и вызывало интерес...
Надія Ковальчук пережила роки голодомору, пережила свого чоловіка-фронтовика, від якого у неї троє дітей. Кожну хвилину свого існування присвячувала дітям. Виростила, поставила на ноги. Вони отримали вищу освіту і житло. Першою, одружившись, виїхала за кордон, у Польщу, старша донька Ірина. Серце матері стискалось від розлуки, але вона змирилась.
«Доброго дня, шановна «молодіжко». Пише до тебе група студентів-іноземців. Ми, араби, вирішили звернутися по допомогу. Можливо, хтось із вінничан скаже, чому нас так ненавидять?
«Хочу обратиться к Оксане, которая никак не может сделать выбор между любимым и любящим.
«Одно из самых важных событий в нашей, женской, жизни — потеря девственности. Не секрет, что часто мы завидуем мужчинам, считая, что для них это гораздо легче и безболезненнее. Я тоже считала так до тех пор, пока не поговорила об этом с моим хорошим другом.
Вже багато років існує думка, що поки хлопець служить в армії, його дівчина в цей час виходить заміж за іншого. Один мій знайомий зізнався, що вирішив не йти в армію через те, що боїться втратити дівчину.
Ми чимало говорили про дружбу між хлопцями, між дівчатами, про те, існує вона чи ні. А чи існує дружба між хлопцем та дівчиною, чоловіком та жінкою? Знаю, що у кожного свої аргументи з цього приводу, але заперечувати, що така дружба існує, не варто.
Рівно два тижні минуло з того часу, коли 24-річна дівчина з нашого району залишила його тут. Вона була його мамою. Тією жінкою, яка дала йому життя, носила у своїй утробі, наперед знаючи, що не стане хлопчику найріднішою людиною.
На редакційний телефон довіри зателефонували. Голос у трубці не був збентеженим чи роздратованим. Відчувалось, що жінці просто потрібно поділитись з кимось своїм болем. А почувши її історію, у мене в душі щось перевернулось:
«Шановна редакціє газети «33-й канал». Пише вам постійний читач. Мою увагу особливо привертають статті медичного характеру, які, як я помітив, досить часто критичного змісту. І чомусь мало повідомлень про те, що кожного дня лікарі вкладають душу, застосовують свій високий професіоналізм, допомагають людям зміцнити або покращити свій найдорогоцінніший дар – здоров’я.
Побачити рівень навчальних закладів інших країн, позмагатись із кращими у спеціальності мали змогу студенти Вінницького училища культури та мистецтв. Кращі баяністи та акордеоністи училища нещодавно взяли участь у міжнародних конкурсах, які проходили у Москві та Санкт-Петербурзі.
«3 роки тому у газеті «33-й канал» від 7 червня 2002 року була надрукована стаття «Дідівщина в школі» як попередження для двох горе-вчительок, які замість того, щоб виховувати дітей, сіяти добре, виміщували своє зло на дітях. У їх педагогічній душі – ні етики, ні моралі.
«Народилась та виросла я у місті Балта Одеської області у дуже хорошій сім’ї. Все було, як у всіх сім’ях: турбота та любов батьків, які дали мені освіту. За фахом я педагог, до речі, дуже люблю цю професію.
У райвідділі міліції рік відмовляли у відкритті кримінальної справи, поки батьки Вадима не звернулись до суду. Але й там справа тягнеться вже більше року і досі не винесено остаточного вердикту...
«Привіт, «молодіжко». Хочу поділитися з тобою наболілим і тим самим порадити дівчатам, щоб вони ніколи, ні за яких обставин, навіть не думали виходити на трасу.
Між двома моїми подружками виникла суперечка. Одна із них казала, що оголошення на кшталт «На роботу потрібні симпатичні дівчата-масажистки» – це знак, що на роботу потрібні дівчата для задоволення сексуальних потреб.
15-річний Олег несміливо тупцював у коридорі міського відділу РАЦСу. Нарешті підійшла його черга, і він зайшов до кабінету.
Украинская баннерная сеть |