"ІНОДІ Я ХОЧУ ВБИТИ СВОГО… БРАТА!" - написав у листі до редакції 14-річний Ігор
«Здрастуй, «МіГ»! Мене звати Ігор, мені 14 років. Мабуть, вам більше пишуть дівчата, у них це якось краще виходить. Але зараз я пишу, бо… Словом, тільки що ледь не вбив свого молодшого брата Макса, йому 12. Це просто якесь Боже провидіння в останню мить зупинило мене. А то ж я хотів штовхнути Макса з даху 9-поверхівки. Пишу оце — і тремчу. Як я міг дійти до такого? Він же мій брат, я його люблю, і раптом…
А почалося усе з джинсів. Я давно просив батьків купити мені нові джинси. А тут на день народження мені грошей надарували, якраз на штани виходило. Попросив маму, щоб допомогла вибрати. На базарі обійшли декілька «ракушок»: там якість не така, там занадто дорого, там ще щось не так. Зрештою, мама сказала: «Джинси купувати не будемо. Бо як це? У тебе будуть нові, а у Макса ні?» І гроші забрала.
Звичайно, я розсердився. В першу чергу, на Макса. Бо це ж через нього! І коли ми вийшли на дах…
Це якесь божевілля! Ну, чому, чому у мені інколи спалахує така страшна ненависть до нього? Це, мабуть, батьки винні. Бо ж Макс у них любимчик. Скільки себе пам'ятаю, усе краще йому, він завжди у центрі уваги. Оце якось переглядав фотоальбом і знаєте, що виявив? З Макса навіть фотографій разів у 5 більше, ніж із мене.
А я з дитинства був зайвим. Тільки й чув: «Не вештайся під ногами!», «Віддай Максику іграшку!», «Поділись цукеркою!» (і це після того, як він свою вже з'їв). «Подивись», «приглянь», «допоможи»… Я завжди був Максу нянькою. Якось, пригадую, мені було 6 років, хлопці у дворі грались у «войнушку». Бабуся саме подарувала мені водяний пістолет, і я дуже хотів похвалитися ним. Але Макс вхопив його і нізащо не хотів віддавати. А коли я сказав про це мамі, вона насварилася на мене: «Як тобі не соромно? Він же молодший!» Того дня замість «войнушки» я годину стояв у кутку.
Мабуть, з того часу у нашій сім’ї і з'явилися ярлики «старший» і «молодший». Макс був фаворитом. Якщо до нас приходили гості, його ставили на стільчик і буквально очей з нього не зводили, коли він, картавлячи, розказував «Киця Мура» чи ще якісь поетичні «шедеври». І стільки було овацій з цього приводу, скільки радості! «Вундеркінд! Розумник! Браво!» Мені ж не давали навіть права голосу. Я був звичайним хлопчиком, а Макс — не від світу цього.
Навіть коли я декілька разів виграв конкурси з малювання, це сприймалося як випадковість. Я не почув навіть похвали.
Зараз я закінчую 9 клас. Мрію вступити до технікуму в іншому місті. Може, на віддалі наші стосунки у сім’ї зміняться на краще?»
Що й казати, відвертий і болючий лист. Чи можна якось допомогти Ігорю встановити душевну рівновагу? Психологи у подібних ситуаціях навчають батьків демократичному ставленню до обох дітей. Батьківської любові має вистачити на усіх. Тож, якщо батьки хлопчика упізнали себе, варто прислухатися до порад фахівців.
Ну, а Ігорю хотілося б побажати якомога швидше подолати ревнощі. У нього, враховуючи великий потенціал «боротьби за виживання», є усі шанси стати лідером.
Цікавий факт:
• У Великобританії досить поширеною є фраза: «Уся історія країни написана молодшими синами». Це пояснюється, насамперед, тим, що раніше в Англії існував закон про спадщину, за яким усе отримує старший син. А молодшим доводилося пробивати дорогу в життя самостійно.
• Психолог Френ Салауей стверджує, що відмінності у характері між старшими та молодшими дітьми пояснюються тим, що з народженням другої дитини на першу покладають обов'язки опікунства. Тому старші діти більш орієнтовані на сімейні цінності, консервативні. Молодші ж, навпаки, — не зациклені на сім’ї, по натурі новатори, революціонери.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =