Середа, 1 червня 2005 p.

«Так було, є і буде»: він жив за сценарієм, написаним батьками. Відвідував пристойний навчальний заклад, обраний татусем, вільний час планував за підказками й побажаннями матері. Власного погляду на речі, своєї точки зору мати просто не міг. Адже головне — щоб не переймались близькі, які «хочуть добра» (фраза, чута-перечута від батьків — то по черзі, то в один голос), тільки вони знають, що найкраще та як жити.

...Надійшов час вигулювати пса — здоровенного коллі з вірними й трохи сумними очима.

Вони вийшли з будинку до найближчого парку...

Вночі був дощ, повсюди калюжі. Дме легкий вітерець, пестячи обличчя, сонячне проміння пробивається крізь пишні крони дерев. Пташки витинають неповторно гарні мелодії.

Він на те не зважав. «Не потрібно забивати голову всякою всячиною», — промайнув у думці ще один предківський постулат.

Раптом чиїсь кроки позаду втрутилися у завчений ритм буття.

- Вибачте! Ви не могли б зупинитися на деякий час?

Це пролунало нечуваним зухвальством. Він мовчки дивився, ніби оцінюючи, що воно за одна сміє ось так, просто на вулиці, чіплятися до незнайомців. Вона ніби й не відчула незручності від мовчанки, не зважила на красномовний рух брови, що поповзла вгору...

- Розумієте, я художниця.

- І що з того? — буркнув знехотя, продовжуючи роздивлятися невисоку й непримітну дівчину.

- Я шукаю обличчя для своєї роботи, давно шукаю. А коли глянула на вас — одразу зрозуміла: ось!

- Що, облич бракує? Хіба вам мало людей?

- Звичайно, ні. Але для мого задуму Ви підходите ідеально!

Він хотів просто піти далі, та клятий пес, мов навмисне, вкляк побіля цієї причепи.

- Ходімо, Семе! — промовив з притиском, але собака не зважав.

- Будь ласка! — посміхалася незнайомка, вже по-свійськи гладячи коллі. — У вас особливе обличчя. Таких нема у натовпі.

Він і сам знав, що неповторний. Для цього не обов'язково було чути лестощі від якоїсь дивачки, до того ж, погано вбраної і явно неяскравої. А ця обшарпана здоровезна папка в руках! Ху-дож-ни-ця, блін!

- Ні, не маю бажання! Ходімо, Семе!

І попрямував чимдуж, тягнучи собаку за ланцюжок.

Дівчина ще трохи провела їх поглядом, а тоді сіла на лавку, дістала із папки аркуш із незакінченою роботою. Зосереджений погляд, швидкі рухи.

Зазирнувши художниці через плече, цікавий міг би побачити дивний малюнок: чорна примара тягне на ланцюгу жалюгідне покірне створіння. Дівчина завершила індивідуалізацію образу, надавши персонажу портретних рис хлопця, з котрим щойно розмовляла. Трохи подумала й підписала: «Добровільний раб долі...»

Людмила ВДОВИЧЕНКО, учениця школи №1

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com