"ХІБА ВСТУП ДО ДЕРЖАВНОГО ПЕДУНІВЕРСИТЕТУ - ГРА БЕЗ ПРАВИЛ?"
«Я – вчителька однієї з міських шкіл. Моя дочка цього року закінчує 11-й клас і старанно готується до вступу у вуз на гуманітарний факультет. Звісно, ми дуже зацікавилися інформацією, з якою на початку квітня виступила у нашій школі викладачка з педагогічного університету. Ми одразу зробили собі ксерокопію документа, який вона залишила в школі, а вдома ретельно вчиталися у кожний рядок.
Додаю цей «парірець», бо інакше це зараз вже не назвеш, і до свого листа. За умовами, які пропонувалися приймальною комісією, потрібно було написати олімпіадну роботу із зарубіжної чи російської літератури (за вибором школяра) та української чи російської мови (також на вибір). Подумавши, ми з дочкою вирішили обрати російську літературу та російську мову, сподіваючись на слабшу конкуренцію, бо зараз ці предмети набагато менше вивчаються в школі, ніж зарубіжна література чи рідна мова. У «папірці» чорним по білому було сказано, що серед школярів, які виконають цю письмову роботу на 85-90%, будуть обрані переможці, і ті, хто посяде 1, 2, 3 місця, потраплять на бюджетну, тобто безкоштовну форму навчання. Вже тоді, мабуть, інтуїтивно не дуже довіряючи папірцю, ми пішли у приймальну комісію за підтвердженням всього написаного. Прийняли нас дуже люб'язно, запевнили, що кожне слово тут ледь не свята правда.
16 квітня, ще далеко до 11-ої, ми були вже на місці. Дітей зібралося багато, думаю, не менше 50 чоловік. До речі, у корпус їх завели якимось боковим входом, вищербленими сходинками, на яких одна дівчина на підборах ледь не впала. А для кого ж той показний євроремонт довкола, шикарний, але закритий центральний вхід?
Вийшла моя дитина схвильована, розгублена. Перше, що почула від неї, було: «Все зовсім не так проходило, як обіцяли». Ось подробиці, зі слів моєї школярки. З першої хвилини — нервовий струс. «Якийсь чоловік» (думаю, хтось із керівників олімпіади) оголосив, що ніякого вибору предметів немає, всі повинні писати тільки зарубіжну літературу і українську мову. Поки моя Наталка вирішувала, чи виходити одразу з аудиторії, чи все ж спробувати себе з предметів, до яких спеціально не готувалась, цей самий чоловік «поміняв гнів на милість» і дозволив все ж таки виконувати завдання з російської мови та літератури. Але одразу ж «добив» дітей іншою несподіванкою: після виконання письмової роботи всі, незалежно від вибору, писатимуть ще диктант з української мови. А далі — ще один шок: повертається до дошки і пише — «80 хвилин», виявляється, це час для виконання: а) твору з літератури («Розвінчання ідеї сильної особистості в романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара»), б) письмової відповіді на теоретичне питання з мови («Ступені порівняння прикметників»), в) розбору складного речення із схемою та характеристикою, г) розбору простого речення, д) фонетичного розбору слова, е) розбору слова за будовою.
Вибачте, шановні колеги з педуніверситету, але я також вчителька з чималим стажем, брала участь і в олімпіадах міських та обласних, і добре розуміюсь на нормах часу, завдань та оцінок. На виконання олімпіадних завдань такого рівня відводиться не менше 3 год. Та навіть у школі письмовий екзамен у випускному класі ніколи не виконують за годину і двадцять хвилин. А у вас і диктант зуміли написати за 20 хвилин! Диктант, до якого діти не тільки не готувалися, але й навіть думками не були налаштовані! І якесь просто нечуване й дике, з професійного боку, поєднання твору і диктанту в одному іспиті. Завжди у всіх вузах, технікумах і школах вибирається щось одне: або твір, або диктант. Чому для педуніверситету правила неписані, ми не знаємо. І ніколи не взнаємо. Так само, як про справжні результати олімпіади. У цьому незрозумілому заході (олімпіаді, що несподівано для школярів обернулася вступними іспитами) ніхто з дітей не посів жодного (!) місця. Буває, що дійсно ніхто з претендентів не дотягує до такого рівня, щоб посісти перше призове місце, але куди ж зникли в цій «липовій олімпіаді» (разом із правом на обіцяне бюджетне навчання) друге та третє місця?
І нарешті. Невже домагатися правди у цій справі повинні цілком залежні від системи батьки, діти яких змушені будуть за місяць-півтора подавати документи у цей самий вуз, на цей самий факультет, проходити через ті самі руки? Я не звинувачую викладачів, котрі перевіряли письмові роботи, вони так само залежні у цій системі, як і ми, батьки. Але кому належить за професійним обов'язком розірвати ці ланцюги неправди і свавілля? Так воно й буде, але коли? Коли наші діти приведуть своїх дітей до дверей цього вузу? Сподіваюсь, що то будуть двері широкі, гарні, світлі, а не ті, обшарпані й темні, якими повели наших дітей цього разу…»
З повагою до всіх чесних людей, Т.СОКОЛОВА, вчителька, мати
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
