ЧОМУ Я ХОЧУ БУТИ ЖУРНАЛІСТОМ? Своїми думками діляться слухачі Школи молодого журналіста
Хтось з класиків жартома назвав школу місцем, де шліфують «булижники», але гублять таланти. Всупереч цьому, Школа молодого журналіста, яка діяла при редакції «33-го каналу» з 1 вересня 2004 року і завершує свою роботу у липні, юні таланти плекала і підштовхувала до творчих злетів. Не дивно, що переважна більшість випускників ШМЖ вже остаточно вирішила обрати журналістику своєю професією. Чому?
Ірина Саркісянц: «Я дуже хочу стати професійним журналістом, бо мені подобається спілкуватися з цікавими людьми; я люблю рухливий спосіб життя; і я люблю збирати і надавати іншим достовірну інформацію, зокрема читачам «Молодіжки».
Катя Тарасова: «Я зрозуміла, що хочу стати журналісткою, 2-3 роки тому. Звичайно, я розумію, що це складно, і навчання навіть після закінчення вузу триватиме, мабуть, усе життя. Але я зробила свій вибір! І вірю, що моя мрія стане реальністю. Я поповню ряди чесних, відданих своїй роботі журналістів (останніх, на жаль, сьогодні не так вже й багато)».
Юлія Ніколаєва: «Той, хто володіє інформацією, володіє світом. Недарма журналістів називають «четвертою владою». Втім, як на мене, ЗМІ — перша, найголовніша влада. Я мрію бути при владі, щоб змінити світ на краще. У світі так багато несправедливості, корупції, приниження. Багато хто потребує підтримки, співчуття або просто поради...»
Катерина Федорченко: «Одного разу написавши статтю, я зрозуміла, що вже не зможу не писати. Бо відчувала тоді особливий стан душі, Божу іскру, що не давала збрехати чи суб’єктивно подати інформацію».
Інна Корнелюк: «Якби уявити набір професій потягом з безліччю вагонів-фахів, я б зайняла вагон «Журналіст». Бо журналістика — це школа життя. І я обираю цю професію тому, що хочу пізнати світ таким, який він є, а не вимріяний батьками. Знаю, що робота у ЗМІ — не лише постійні відрядження та зустрічі з відомими людьми. Це безкінечні робочі дні, що не закінчуються навіть вночі, це повна віддача роботі і, як наслідок, практично відсутність приватного життя. Але це мене не лякає, бо я хочу бути не лише журналісткою, але й сильною особистістю».
Таня Дубогрій: «Тримати руку на пульсі життя... Хіба є щось цікавіше і заманливіше? А жити у чарівному світі слова, змушувати інших задумуватися над сенсом буття, формувати їхній світогляд? Ось чому мене зацікавила журналістика».
Олена Тозюк: «Хочу бути таким журналістом, як Георгій Гонгадзе, щоб зламати застарілі стереотипи «купівлі-продажу», щоб людина недалекого майбутнього була в оточенні чесної і достовірної інформації. «Помаранчева революція» показала істинні обличчя багатьох журналістів. Одні стали майже героями, а прізвища інших — народними матюками. Шкодую, що, на жаль, не мала (та й не маю поки що) відповідної освіти, щоб висвітлювати революційні матеріали. Сподіваюся, усе попереду».
Олена Козак: «Журналіст — це невід’ємний елемент у системі «людина — суспільство — влада». Він повинен тлумачити, повчати, засуджувати, дорікати, хвалити, ганьбити, прославляти... Але ніколи не уникати розв’язки питання, донести світло до тих, хто страждає від інформаційного голоду, розвіяти невірні судження. Журналіст — це посередник між людиною, її серцем, суспільством і владним Олімпом. Не кожному це дано. Бо це не фах, а покликання».
Олена Рибницька: «Бути у курсі всіх подій, дізнаватися про новини першим і доносити їх до широкого загалу, бути скрізь і бути з усіма... Як можна відмовитися від подібного життя? Це чиста ейфорія! Ти ростеш і самовдосконалюєшся. І дарма, що важко, що чекають труднощі та муки творчості. Усе це невід’ємне, потрібне. І нехай дехто ненавидітиме тебе, але ти матимеш також чимало однодумців: погрози озвуться добрим словом. Головне, що ти живеш цим життям, ти — ЖУРНАЛІСТ!»
Юліана Матусова: «Я вважаю, що з такою професією можна пізнати усю повноту життя, завжди перебувати у центрі подій і мати свою чітко сформовану життєву позицію».
Анастасія Ковальчук: «Обираючи фах журналіста, я обираю стиль життя. Життя, яким, сподіваюся, зможу пишатися».
...Про журналістику говорять різне. Дехто, між іншим, сам спробувавши себе на цьому поприщі і судячи, мабуть, з власного досвіду, порівнює її з найдревнішою професією. Хтось каже, що це організоване злослів’я, інші — мистецтво перетворення ворогів на гроші. А австрійський письменник Карл Краус дав навіть таке визначення: «Не мати жодної думки і зуміти її виразити — ось так стаєш журналістом». Як би там не було, але журналіст — людина, котра володіє надзвичайним талантом щоденно заповнювати порожнечу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
