"ВІН - КОРОЛЬ, АЛЕ ЙОГО КОРОЛЕВА НЕ ТИ! Ти тільки чергове захоплення, іграшка, яку згодом покинуть. А королева - я!"
«Здрастуй, дорога редакціє! Знаю, що я не одна пишу вам про свій біль, таких, як я, багато, але пишу з надією, що, можливо, після цього мені стане легше.
Мене покинув чоловік. Хоч пройшло не так багато часу, але таке відчуття, ніби він покинув мене ще кілька років тому. Адже саме тоді були перші його «загули».
Ми ростили своє кохання, як дорогоцінну квітку, плекали, леліяли. Він наполегливо добивався моєї уваги, і, зрештою, я здалась. А коли запропонував одружитись — здалась вдруге, тому що полюбила.
Нікому спочатку не буває легко. Ми також долали проблеми, яких було вдосталь.
Якогось разу я дізналась про його зраду. Було дуже боляче розуміти, що дорога тобі людина тебе «замінила». Але кажуть, що мудрі жінки пробачають «загули». Я пробачила, сподіваючись, що подібного більше не станеться. Крім того, своїм вчинком я намагалася зберегти сім'ю, але він, напевно, цього не зрозумів. Я терпіла, пробачала та вірила, що це все минеться, бо ми ще молоді. Але з мене вже почали сміятися друзі, мовляв, чого ти його не пошлеш, а «ростиш собі роги»? «Тому, що люблю», — відповідала. Я не збагну, чого йому не вистачало? Одяг був чистий, їсти завжди приготовлено, усю домашню роботу я теж виконувала. Дивно: людина спричиняє іншій біль, при цьому НЕ РОЗУМІЄ, що робить. Чоловіки люблять тільки себе. Для інших у них знаходиться час, але лише для того, щоб «вивчити» чергову «іграшку». Простіше кажучи, затягти в ліжко та розважитись. А потім знайти іншу. А кому цікаво підкоряти уже підкорене? Досягнута мета уже не мета. Вона уже втратила свою «родзинку».
...Він знову зрадив. Я, можливо, і пробачила б, якби цей «стрибок у гречку» був тільки фізичним бажанням, але... Він переступив через святе, через мої почуття, моє кохання! Таке не пробачить ніхто!
Я плакала, благала на колінах одуматись та повернутись. Але він пішов. І знову не зміг зрозуміти, як боляче зробив мені...
Я його ще й досі люблю. Серцю неможливо наказати. І воно болить та крається на шматки. Що ж залишається? А тій (я не можу її назвати дівчиною, навіть коханкою — це буде занадто) хочеться сказати: «На чужому горі щастя не влаштуєш. Не сам він пішов від мене. Вкрала його ти! Розумна дівчина чи жінка ніколи не забере чоловіка з сім'ї, нехай би що він розповідав про те, як йому погано. Звичайний трюк: «Мені погано, пожалій»...
Невже навколо у твоєму інституті в Літині немає неодружених?
Він не принц (хоча зараз може ним здаватись). Він — король, але його королева не ти! Ти тільки чергове захоплення, іграшка, яку згодом покинуть. А королева — я!»
Ось така історія. Дивно, але поки писала, на душі полегшало. Мій біль вилився на папері, а він усе стерпить. Мій чоловік?.. Якщо захоче повернутися — я даю йому шанс. Але нехай знає, що я не з тих, кого підкоряють тільки раз.
Отож, якщо любить — нехай поверне минуле: свою любов, увагу. Я пробачу, і все почнеться з чистого аркуша.
Якщо почуттів до мене уже немає, тоді НІЩО, на жаль, не зможе допомогти.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
