"Я, МАЙСТЕР СПОРТУ, БАГАТОРАЗОВА ЧЕМПІОНКА УКРАЇНИ, підходжу лише на платне відділення факультету фізвиховання Вінницького університету?"
Ця історія про дівчину, яка більшу частину свого життя присвятила спорту, взамін на що отримала образу та... Ця ситуація є прикладом того, як не повинно бути у житті, у спорті, у державі.
Отож, сімнадцятирічна Анюта Ворона з п’яти років займалась акробатикою (акробатичними стрибками на доріжці). З кожного змагання поверталась з перемогами та призовими місцями. У 10 років Аня виконала норми майстра спорту, а у 12 стала майстром спорту України. Вона представляла Україну на першостях cвіту у Данії, Санкт-Петербурзі, їздила на змагання у Польщу, Словенію, Англію, ставала багаторазовою чемпіонкою України. Про ці перемоги свідчить велика кількість дипломів, грамот та медалей, які зберігаються у сімейному архіві.
- У спортсменів важке життя: постійні тренування, збори, змагання, — розповідає Аня, — а ще уроки. А завтра знову тренування, ми ж працюємо без вихідних, без свят, без канікул. В той час, коли мої однолітки ходили в кіно, на дискотеки та гуляли з друзями, я готувалась до змагань. Відмовляла собі у найелементарнішому – у морозиві.
Але якось я відчула, що нікому не потрібна. В 2003 році мала їхати на першість світу в Німеччину, мені навіть вже візу відкрили. Але на останній прикидці (контрольне тренування) я отримала серйозну травму ноги. Досить довго лікувалась, а ніхто з тренерів так і не поцікавився моїм самопочуттям. Це була не так фізична, як психологічна травма. Я відчула себе порожнім місцем.
А цього року готувалась до змагань на першість світу в Нідерландах, адже мала виконувати складну програму. Тренер обіцяв посилено зі мною займатись, але перед самими змаганнями зник на десять днів, та ще й акробатичну доріжку в порядок не привели. Коли виконувала складну комбінацію, моя нога потрапила в дірку і я сильно «розбилась». Тренер навіть не підстрахував мене, а коли я впала, не запитав, як себе почуваю. І тоді вдруге зрозуміла, що мене ніхто не цінує, я, як той камікадзе – йду на самовбивство.
Їй було боляче та гірко. Тренер був для Ані кумиром, дівчина хотіла бути схожою на нього. А він ось уже вдруге покинув її у важкі хвилини життя.
Але в порівнянні із наступними подіями, то був лише початок. Її зрадили утретє. Цього року Аня закінчила школу та готувалась до вступу в університет. Вона обрала педагогічний, адже там готують фізкультурних тренерів. Оскільки Аня є майстром спорту, то вона здавала лише фізичну програму. Виконала її на «відмінно», сама собою була задоволена. Але коли прийшла дізнатися про результати, у приймальній комісії сказали: «Ти недобрала два бали, вступила на платне відділення».
«Як на платне, — не розуміла вона. — А медалі, дипломи, кубки, я ж багаторазова чемпіонка України?!».
Образа заполонила її душу та не хотіла іти геть. «Тебе зрадили», — казав внутрішній голос.
Коли Аня з мамою завітали до керівництва вузу, почули: «Наступного року обов’язково вступите на безкоштовне».
Кого винуватити у тому, що краща спортсменка Вінниччини не вступила до інституту фізичного виховання?
Після таких подій дівчина вирішила піти зі спорту назавжди.
Але... Як мо виться, «нет худа без добра». Аня не залишилася за бортом. Її запросили безкоштовно навчатись у Київському національному університеті культури і мистецтв на факультеті шоу-бізнесу. Вона буде режисером акробатичних номерів. Невже там більше потрібні талановиті діти, аніж у нашому вінницькому вузі, адже саме спортивну честь Вінниччини дівчина захищала з ранніх років?
- Я ні на кого не ображаюсь, хоча спочатку було дуже боляче. Дякую усім тренерам та друзям по спорту за роки, проведені разом. А також хочу привітати усіх з минулим Днем фізкультурника, вперше я святкувала його не як спортсменка.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
