ЖАСМИН, ЯКА 15 РОКІВ БУЛА АЛІСОЮ, РОЗШУКУЄ СВОЮ МАТІР. Екзотичним ім'ям вінничанка завдячує кімнатному деревцю. Бонсай-жасмин зацвів у день її появи на світ
... Так ніхто не кохав,
Через тисячу літ
Лиш приходить
подібне кохання...
Про чиє велике кохання написав поет? Мабуть, і про їхнє: напівфранцуза-напівукраїнця Ніколаса Аль-Гурані та росіянки Емми. Він — молодий моряк далекого плавання, вона — юна студентка. Кохання спалахнуло між ними електричним розрядом наприкінці 70-х. А потім молоді вирішили поєднати долі. На весілля Ніколас, окрім ювелірних прикрас та коштовностей, подарував нареченій декоративне деревце жасмину — бонсай. Привіз із самого Китаю. У ті часи такої екзотики у колишньому Союзі не було навіть у вишуканих магазинах флористики. Як пояснили Ніколасу, коли він купував деревце, перший рік воно не цвістиме. Може викинути цвіт, але він облетить, а ось наступного року можна буде насолоджуватися красою його цвітіння.
Кімнатний бонсай-жасмин став окрасою квартири молодого подружжя. Хто б не приходив, дивувалися. А потім деревце викинуло пуп’янки. Тугі бутончики ставали все більшими і більшими. «Шкода, що облетять», — бідкався Ніколас.
А Емма на той час ходила вагітна. Коли у неї розпочалися перейми і «швидкою» її забрали до пологового будинку, Ніколас місця собі не знаходив. Переживав за дружину страшенно: як вона там? І чи не буде ускладнень? Коли ж під вечір у кімнаті задзвонив телефон і голос медсестри повідомив, що у нього народилася донька, новоспечений татко на радощах підняв на ноги увесь під’їзд. «Донька! У мене народилася донька!» А потім випадково його погляд зупинився на деревці. І — о, диво! На тендітній гілочці він побачив ніжну-ніжну цнотливо-білу квіточку. «Жасмин! Наша донечка буде Жасмин!»
Він не міг дочекатися ранку, щоб повідомити про це кохану дружину. А коли Емма не повірила, що їхнє деревце посеред спекотного серпня зацвіло, він через усе місто віз до пологового будинку бонсай.
Ніколас з Еммою таки назвали донечку Жасмин — Жасмин Ніколас Аль-Гурані. Але потім...
Життя — надто складна річ. Так сталося, що дівчинка, оскільки батько часто був у рейсах, навчалася в інтернаті. І тільки коли батько вийшов на пенсію, забрав її у нову сім’ю.
– Ми жили бідно, — пригадує сьогодні 25-річна донька Ніколаса та Емми. — Пригадую, мене часто дражнили однокласники. Мовляв, француженка задрипана, а в самої на бутерброд до школи не вистачає. І так вже дістали отим французьким корінням, що нерідна мама вирішила змінити мені ім’я. Так із Жасмин Ніколас Аль-Гурані я стала Алісою Миколаївною Трохименко. Нормальне ім’я, нормальне прізвище. З ними я й жила до недавнього часу. А тепер, після смерті батька, все-таки вирішила повернути собі батьківське ім’я.
Жасмин-Аліса каже, що їй багато чого невідоме у власній долі. Де нині її рідна матір? Чому у дитинстві вона кілька разів у поштовій скриньці знаходила листи з фото якоїсь жінки і там було написано, що то її рідна матір і що вона — у тюрмі? Чому батько перед смертю просив у неї вибачення, що знайшов їй погану матір? І, може, її рідна матір десь є жива?
– Я дуже хотіла б розшукати свою рідну матір, — зізнається дівчина. — Може, це станеться завдяки публікації у вашій газеті.
...Є тверде переконання і навіть ціла наука ономастика, яка стверджує, що ім’я дитини значною мірою визначає майбутнє. Може, й так. А що скажуть теоретики імені у даному випадку? Коли я запитала молоду жінку, з яким ім’ям — Жасмин чи Аліса — їй живеться краще, вона розгубилася:
– Я про це не думала. До речі, як розповідав мені батько, спершу мене хотіли назвати Жаклін. А Жасмин я стала завдяки сімейному деревцю. Мені подобається це ім’я. Для мене головне, що так мене назвав батько.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
