ПОЛІНІ ЗАРАЗ 17 РОКІВ, І ВСЕ СВІДОМЕ ЖИТТЯ ЇЇ ВИХОВУВАВ БАТЬКО
- Народилася я у нормальній родині, жили, як усі, та коли мені виповнилося три роки, у житті моєї матері з’явився інший. Місяць вона розривалася між родиною і ним, а потім просто зібрала речі і поїхала геть.
Добре, що тоді я була маленькою і не усвідомлювала, що та, кого я любила понад усе, просто покинула нас. Час минав, я потроху забувала про неї, а коли запитувала у батька, то він зі сльозами на очах відповідав, що мама поїхала на заробітки за кордон і обов’язково повернеться. Так, він сподівався на це, бо не міг повірити, що жінка здатна залишити своє дитя, яке раніше так любила і пестила. У мене не було ні бабусі, ні дідуся, ми залишилися з батьком тільки удвох. Він звичайний будівельник, не заробляв багато, та на життя якось вистачало. Були й злидні, і гарні моменти теж були. Я ніколи не скаржилася на долю, бо розуміла, що буває ще гірше. Колись запитала у батька, як він зважився взяти на себе таку відповідальність, виховувати мене самостійно. Він відповів, що коли пішла мама і йому було дуже погано, я, трирічна дитина, підійшла до нього і сказала: «Не сумуй, я, навіть коли виросту, тебе не залишу…» — і з очей його потекли сльози. Він вирішив, що буде жити тільки заради мене, адже я його частинка. Завжди батько старався, щоб я не відчувала себе іншою, щоб не була обділена турботою і ласкою, інколи ми з ним просто сиділи і розмовляли на різні теми.
У підлітковому віці я почала соромитися його, не приділяла достатньо уваги, змусила батька почуватися самотнім. Він зовсім не мав часу для особистого життя, ніде не розважався, ні з ким не знайомився. Я цілими днями пропадала з друзями, і мене зовсім не цікавило, що батько в цей час заробляв нам на життя важкою працею, а я навіть їсти приготувати не могла. Раптово у нашому житті сталося нещастя: батько важко захворів. Та найгірше те, що тільки після цього я почала усвідомлювати, наскільки сильно я його люблю, і якщо з ним щось трапиться, я цього не переживу. Тоді, коли зрозуміла, що можу його втратити, забула про усе на світі. Весь час я була поруч, доглядала за ним, таким хворим та немічним. Було важко, та я знала, що все це він робив впродовж багатьох років. На щастя, через деякий час тато видужав, радість, яка переповняла мене, була просто неймовірною.
Якось батько запитав мене, чи хотіла б я знайти матір, та я відповіла, що ні. Якщо тоді була їй непотрібна, то непотрібна й зараз. У неї, мабуть, родина, діти, а я їй ні до чого, адже залишилася у її минулому житті, про яке вона давно забула. Мої подруги часто сваряться зі своїми батьками, не можуть знайти з ними спільної мови, а я живу з татом, як-то кажуть, душа в душу. Розповідаю йому абсолютно про все, адже він набагато доросліший і знає життя краще. Навчатися надалі хочу в нашому місті, але батько мене не тримає, а, навпаки, каже, що для мого майбутнього буде краще, якщо я поїду. Я його обожнюю, і всім, що в мене зараз є, завдячую саме йому. Я зрозуміла, що немає в світі дорожчої людини, ніж та, яка тебе виростила і віддала тобі свою любов. І головне — через багато років, коли їй знадобиться твоє розуміння, не відвернутися від неї, а показати, що зараз вона для тебе така ж важлива, як і раніше!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
