Ви викликаєте «швидку». Нервуєтесь, бо не можете додзвонитися. Адже вам чи вашому родичу потрібна негайна допомога фахівця. Ви проклинаєте зв’язок, бо постійно чуєте короткі гудки — зайнято. А десь на іншому кінці дроту, з мобільника телефонує молодик і запитує: «А у вас гаряча вода є?...»
– Це ще нічого в порівнянні із тим, як наші диспетчери часто вислуховують справжній шквал «матюків», — розповідає черговий лікар станції швидкої допомоги Світлана Яковлєва.
Основна проблема працівників «швидкої» — «телефонні терористи». Це прокляття якесь. На них немає ніякої управи. Тому що відслідкувати телефонний дзвінок на «03» майже неможливо. Бо в нас немає визначників номерів. Непогано було б, якби таких хуліганів за бездумний вчинок міліція штрафувала.
– Хто найбільше вам заважає нормально працювати? — запитав я у чергового лікаря.
– Діти! Особливо під час літніх канікул. Вони не розуміють, що це екстрені номери, і що хтось дійсно чекає допомоги. Вони видзвонюють нас доти, доки батареї не сядуть. Адже дзвінки безкоштовні. Дзвонять, сміються і кидають трубку. Буває й таке, кричать у слухавку, що хтось когось вбиває. В результаті виявляється, що цей дзвінок хибний.
Дуже часто нас дістають молодики. Шквал дзвінків починається приблизно о 22:00. Іноді складається таке враження, що тут не «швидка», а дім розпусти. Було таке, що мені телефонував хлопець років 20. Розповідав, що куди взяти, як що зробити і як з ним поводитись... Кричить у слухавку: «Я тебе хочу!». «Ну, приїжджай — говорю...».
Часто нашим диспетчерам доводиться вислуховувати фантазії сексуальних маніяків. Саме з такого дзвінка розпочалася наша розмова із черговим лікарем. На жаль, від подібних телефонних розмов працівники «швидкої» не захищені. Іноді так хочеться відповісти «взаємністю», але не маємо права. Буває й таке, що телефонують і пенсіонери, яким просто немає з ким побалакати.
А ще гірше, коли декілька викликів виявляються хибними: пожежа, аварія, бійка... А «телефонний терорист» стоїть собі в стороні... і посміхається. Буває й таке, що сусідки між собою сваряться, а потім одна з них постійно викликає іншій «швидку». Часто трапляється, що людина в паніці, не знає, де знаходиться. Каже, приїжджайте, приїжджайте, приїжджайте... ось тут я стою... ну тут... ресторан... ресторан... а де ж я тут стою... я не знаю, де... Потім кидає слухавку.
Далі у ролі диспетчера спробував побувати я. За півгодини встиг вислухати і відповів на запитання: «Чи є у мене гаряча вода?», прийняти шквал ненормованої лексики. А один чоловік, який був напідпитку, розповідав мені, що дуже давно помер його друг.
Жоден із телефонуючих навіть не задумався, що зайняті ним хвилини можуть коштувати життя ближнього. І якщо ви вже забули, що його треба любити, то зважте хоча б на те, що завтра на його місці можете бути ви.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
