Не знаючи точного визначення таких слів як жалість та кохання, ми часто плутаємо їх значення. Але чому? Мабуть, тому, що одне з цих почуттів може перерости в інше, та воно буде несправжнім. Часто люди думають, що якщо кохання ще не прийшло, то потрібно швидко заміняти його жалістю. Таких випадків вистачає, моя знайома Олександра пожертвувала собою саме через жалість:
– Коли я познайомилася з Павлом, мені було всього 16 років. Я мала дуже багато прихильників, які були мужнішими та кращими за нього. Спочатку навіть не думала, що дружні стосунки можуть перерости у щось більше. Він був таким несамостійним, розгубленим, слабким. Ніколи не міг постояти за себе, хлопці завжди знущалися над ним, а я заступалася, бо, сама не знаю чому, його жаліла. Мені подобалося за ним доглядати, навчати, та я розуміла, що з нього ніколи не вийде справжнього чоловіка.
З часом помітила, що цікавлю його як дівчина, та одразу ж давала зрозуміти, що ніяких стосунків між нами не буде. Одного разу хлопці сильно побили його через мене і, відчуваючи себе винною, я згодилася зустрічатися з ним. У той час він просто сяяв, хотів показати мені свою мужність, та в нього нічого не виходило. Та ці стосунки тривали недовго, адже я не кохала його і згодом поїхала навчатися в інше місто. З того часу ми не спілкувалися і не бачилися. Згодом я повернулася, влаштувалася на роботу, життя йшло розмірено. І ось почалася в моєму житті чорна смуга: на роботі відбувалося щось неладне, від мене пішов коханий і життя пішло шкереберть. І тут раптово, як грім серед ясного неба, з’явився він. Ми з Павлом зустрілися випадково, він нітрохи не змінився, все такий же слабкий і беззахисний, але більш наполегливий. Не знаю, навіщо я знову погодилася зустрічатися з ним, напевне, тому, що під час цієї чорної смуги не могла знаходитися одна і мені так потрібно було розуміння.
А він, до речі, завжди погоджувався з моєю думкою і ніколи мені не заперечував, спочатку мені це подобалося, та потім почало дратувати. Я вийшла за нього заміж... Все тому, що мені просто не хотілося його засмучувати і, крім того, він неодноразово повторював, що накладе на себе руки, як я не погоджусь. Ті два роки, які провела у шлюбі з ним, були найбезглуздішими в моєму житті. Я працювала безперервно, а коли з’являлася вільна хвилинка, замість того, щоб відпочити, прала, готувала, прибирала.
Коли приходила увечері додому, він зустрічав мене з ласкавою посмішкою (яка з часом здалася мені улесливою) і казав, як сильно він мене кохає. Найголовніше те, що сам він палець об палець не вдарив, щоб прогодувати родину. Кілька разів влаштовувався на роботу, але довше, ніж тиждень, там не тримався, оскільки нічому він навчений не був і нічого не вмів. Поряд з ним я відчувала себе «чоловіком» і жінкою одночасно, і інколи хотілось залишити все і піти геть, щоб почати нове, вільне життя. Я розуміла, що далі так продовжувати не можна, бо з кожним днем я стаю все більш залежною від жалості. І тоді, не роздумуючи, я подала на розлучення і просто поставила його перед фактом. Павло погрожував, що не змириться з моїм рішенням і щось собі заподіє. Та я вже його не чула, я почувала себе вільною і вірила у те, що в моєму житті ще все налагодиться. Я не вимагала від нього нічого, ні квартири, ні майна, а просто зібрала речі і пішла, залишивши йому гроші на перший час і сказавши, що він був моєю помилкою. Потім усвідомила, що він ніколи не піде на самогубство, тому що занадто слабкий, щоб самостійно вирішити навіть це.
Зараз у моєму житті знайшлася гідна людина, з якою я хочу одружитися і створити сім’ю.
Отже, перед тим, як піддаватись жалості, замисліться, бо життя єдине і марно прожиті роки не повернеш!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
