Варто лишень зустріти когось із своїх знайомих, як обов'язково поцікавляться про мої плани щодо заміжжя. А потім ще пригадають про хлопця, якого у мене також нема. Може, й справді завести такого «звіра»? Коти були, собаки, папуги, карасі у ванні... Хом'як поки що живе... Павуки по кутках... От хлопця і справді ще не було... Промашка...
Про це я мала необережність сказати своїй подрузі. «Нарешті! — зраділа вона. — А то я вже почала думати, що ти приймеш постриг та підеш у монашки. Я тобі у пошуках хлопця допоможу». Слово з ділом у неї ніколи не розходилось. Як згодом виявилось, на жаль, для мене. Тепер кожної зустрічі вона хоче «просто познайомити», а я, в свою чергу, знайомитись не спішу. Напевно, я схожа на принцесу з казки, яка в кожному знаходила недоліки, але це не так. Сприймаю людей такими, які вони є. Інколи трапляються такі «перли», що потім довгенько згадується знайомство.
Якогось разу я таки погодилась піти на зустріч з «підсватаним» подругою хлопцем. Худий та патлатий підійшов до мене зі стандартним «Привіт!». Я відповіла. Далі — німа сцена. Про що думав він, я мала змогу дізнатись згодом, а поки що вирішувала, в якій мені бути ролі. Звичайно, хотілося б в жіночій, але...
Закуривши цигарку, яка нагадала мені самокрутки нашого діда-сусіда, подлубавшись у носі, поцікавився:
- Де тут можна пожерти?
Я показала в бік кафе.
- Ідемо! — рішуче сказав він.
Не хочу ображати сільських хлопців, але вважаю, що більшість з них — пародія на справжніх джентльменів. Перейняти звички — це одне, а от користуватись ними потрібно ще вміти.
«По-барському» сівши за стіл, почав робити замовлення. Для себе. Собі ж я вибирала сама, поглядаючи на його вибір та роздумуючи, хто буде платити. Його поведінка за столом бажала кращого. Невміння користуватись ножем та виделкою я ще пробачила б, а от чавкання та витирання рукавом — не коментується.
Прийшла черга платити. Я, діставши гроші, відраховую за себе. Мій сусід нібито шукає і не знаходить свого неіснуючого гаманця, видає «джентльменську» фразу: «Заплати за двох. Я гаманець забув вдома». Довелось таки заплатити.
- Ну, як? — поцікавилась подруга.
- У мене було бажання його відіпрати «Тайдом», подарувати дезодорант та здати на «постриг» армійському перукареві. Як мінімум.
- А максимум?
- Вбити тебе... За «сватання»... Часу немає... Отож, живи... Може, виправишся...
В черговий раз подруга знову-таки хотіла «підсватати» якогось «бездомного», знаючи моє добре серце до всяких бродяг. Почала своє ораторство з традиційного:
Інші її спроби також терпіли повне фіаско. І щоб не змушувати її страждати своїм відмовлянням, якогось разу я їй відкрила свою маленьку таємницю:
- Моя ти хороша, — звернулась я до неї. — Спасибі тобі за турботу про мене, але... Існує така міфологічна історія. Багато років тому на землі жили андрогіни. Це були дуже красиві та розумні істоти. Але боги, що жили на Олімпі, злякались, що андрогіни можуть бути їм конкурентами, і розрубали їх навпіл.
І ось з тих пір ці дві половинки ходять по світу, шукаючи одне одного. І якщо вони зустрічаються, то разом живуть красивими та мудрими, здатними на достойні вчинки. А якщо це, на жаль, не відбувається, то кожна половинка страждає та приносить страждання іншій.
Я вірю в те, що МОЯ «половинка» буде дарована мені Богом чи Долею... Він — мій хлопець, наречений, чоловік — можливо, ходить поряд, можливо, ми ще й не знайомі. Але обов'язково настане та мить, коли ми знайдемо один одного серед сотні тисяч людей. Я не хочу нікому псувати та ламати життя, тому що я відчуваю, що тимчасові знайомства — це не для мене.
З НИМ ми не будемо протилежностями, які зійшлись за законом сходження. У нас буде дуже багато спільного та однакового, але саме це і зробить нас щасливими. Вір у цю казку, якщо ти щиро бажаєш мені щастя. Вір також і у те, що за нас уже все вирішено. Прислухайся до голосу свого серця...
- І що зараз каже твоє?..
- Ну, — посміхнулась я, — хто у нас наступна «жертва»?..
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
