ХАНЕ СЕВЕРІНСЕН ВІДКРИЛА ВІННИЧАНИНУ ЮРКУ СТЕПАНЦЮ ДВЕРІ ДО ДАНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ. Він єдиний із України представляв "помаранчеву" молодь у найзаможнішій країні ЄС
Юрко Степанець протягом трьох тижнів представляв українську молодь в Данії під час проведення традиційної щорічної акції «Молодь, яка рухає світом». Щойно він повернувся із Копенгагена.
– Чому саме тебе обрали від неурядових молодіжних організацій представляти нашу країну?
– У Данії щорічно проходить місяць, протягом якого молоді данці надають допомогу найбіднішим країнам світу. Цього року нею стала Киргизія. В Киргизії, як і в Україні, відбулася мирна революція. Але ситуація в цій країні дещо гірша, тому допомога буде надана їй. А саме бездомним дітям, яких тут найбільше. Ще навесні делегація данської молоді відвідала Киргизію. Там, як і в Україні, існує молодіжний революційний рух «Кел-Кел». От саме представники цієї організації і були запрошені в Данію. Вони розповідали місцевій молоді про життя в своїй країні, про ті проблеми, із якими найбільше стикається молодь там. І, в свою чергу, ще навесні представники «Кел-Кел» відзначили, що згуртуватися їм допомогла українська молодіжна організація «Пора», яка показала світові, як потрібно йти мирним шляхом до демократії. Тому данська сторона вирішила запросити разом із киргизами представника України. Я був дуже здивований, коли саме мені надійшло таке запрошення. Але в той же час це досить відповідально.
– У мене таке враження, що киргизи і українці стали немовби страшилкою для найдорожчої та розвинутої країни ЄС...
– Зовсім ні. Мета данської акції, яку проводить організація «Оперейшен Дейсверк», — в іншому. Це допомога безпритульним дітям. Так, ми розповідали про наше життя в пострадянських країнах, показували слайди. Потім ті данці, які хочуть допомогти цим дітям, один день в рік працюють, а свою заробітну плату перераховують у фонд підтримки.
– А де вони працюють?
– Будь-де. Такий, скажімо, «суботник» проводиться в Данії щорічно. Про нього знають багато громадян. Також протягом кількох тижнів представники цієї організації проводять інформаційну акцію в країні, де розповідають, що в той чи інший день ви можете найняти на роботу молоду людину, гроші, які ви їй заплатите, підуть, в даному випадку, на допомогу киргизьким дітям.
На мою думку, це гарна акція. По-перше, це формує толерантність у стосунках між різними народами та націями, різними соціальними прошарками суспільства. По-друге, це реально зібрати певну суму грошей для допомоги. В результаті втілення цього проекту планується для безпритульних киргизьких дітей зібрати 1,5 мільйона доларів. У минулих роках така допомога була спрямована дітям Африки, Південної Америки, Східної Азії.
– Охоче данська молодь йде на таку благодійність?
– Важко сказати. Але йдуть. Після наших розповідей організатори цієї акції складали список добровольців. Наскільки я бачив, то молоді люди охоче записувалися пропрацювати цей один день.
– Молодь Данії дуже відрізняється від української?
– Мені здається, що вона вільніша у своїх вчинках, діях, у мисленні, більш розкута. Немає стільки стереотипів, які заважають жити. Але, з іншого боку, були і шокуючі моменти. Як кажуть у Польщі, «що занадто — то нездраво». Це стосується зовнішнього вигляду. Але це мій суб’єктивний погляд, людини із іншого культурного середовища.
– Знаю, що тобі вдалося побувати в данському парламенті і зустрітися із Хане Северінсен, яка мала робити доповідь на Парламентській Асамблеї Ради Європи по ситуації в Україні... Як вдалося зустрітися із такою поважною особою?
– Я навіть не очікував, що це відбудеться. Перебуваючи в Данії, написав електронною поштою листа до пані Северінсен. І через кілька годин отримав лист-запрошення. Через два дні депутат Європарламенту призначила візит. Хане Северінсен радо провела екскурсію по данському парламенту. Розповіла про становлення демократії в країні, прийняття конституцій. До речі, мені вдалося побачити оригінал цього документа. Адже не все так було гаразд і в цій країні, де, вважається, найвищий рівень життя у Європі. Був період, коли король ігнорував конституцію, встановивши тут майже авторитарний режим. Хане Северінсен також цікавилася і ситуацією в Україні — як люди почувають себе після революції, що змінилося за цей період для звичайної людини, що очікують українці від виборів... Знаєте, я лише через кілька днів зміг зрозуміти, яка честь мені була надана, коли прочитав на сайті «Української правди» про те, що Піскуну «таки вдалося» зустрітися із Северінсен у ліфті. Взагалі, це чудова жінка, дуже проста, яка із розумінням ставиться до проблем простої людини і сподівається, що сприяння Асамблеї Ради Європи допоможе кожному українцю отримати гідне життя.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
