«Молодіжна газета Вінниччини» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через  тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50
  2.11.2005





























  • Середа, 2 листопада 2005 p.

    НЕЗРЯЧА ДІВЧИНА ВСТУПИЛА ВІДРАЗУ ДО ДВОХ УНІВЕРСИТЕТІВ, але бажання стати журналісткою перемогло


    ПОШУК:     

    Ользі Цвігун 18 років. На перший погляд, ця юна дівчина нічим не відрізняється від своїх однолітків. Проте все-таки існує причина, яка робить її особливою. Справа в тому, що Ольга незряча.

    Ця історія розпочалась у далекому 1986 році. Саме тоді через необережність та халатність лікарів повністю здорова новонароджена Ольга втратила зір і отримала параліч кінцівок. Це був важкий удар для батьків та рідних дівчини. Але вони не опустили рук і вирішили, що зроблять усе можливе, аби донька одужала. Коли Ользі виповнилось 6 років — сталося диво: завдяки спільним зусиллям і молитвам вдалося перемогти параліч. Дівчина й досі згадує, що коли її однолітки уже йшли до першого класу, вона лише вчилась робити перші кроки...

    Київська спеціальна школа-інтернат для сліпих дітей займає особливе місце у житті Ольги. Адже саме там вона отримала середню освіту і знайшла багато друзів, з якими й досі листується. Цей рік був вирішальним для дівчини, бо постало питання щодо її вступу до університету. Ольга блискуче справилась із цим завданням, адже за результатами вступних іспитів була зарахована відразу аж до двох вінницьких університетів. Проте бажання стати журналісткою перемогло. Зараз дівчина є студенткою-першокурсницею ВДПУ. Звичайно, Ользі нелегко адаптуватися у новому навчальному закладі, але власна наполегливість, підтримка батьків, одногрупників та викладачів роблять цю проблему дріб’язком.

    Коли я спілкувалась з Ольгою, то була просто вражена тим величезним позитивом, який вона випромінювала. Мені навіть не вірилось, що ця усміхнена дівчина щодня веде справжню запеклу боротьбу за право існування. А ще я дізналась, що Ольга пише надзвичайно ліричні та філософські вірші і має музичну освіту. На моє прохання прочитати мені щось із своїх поетичних творів дівчина сумно відповіла:

    – Знаєш, я уже 7 років не читаю своїх віршів стороннім людям. Просто зі мною трапилась історія, котра навчила не відкривати свою душу, бо в неї можуть плюнути.

    Справа в тому, що одного разу, коли Ольга з бабусею їхала до Києва, то в електричці вона познайомилась з жінкою. Та назвалась Галиною Іванівною. Почувши, що Ольга пише вірші, жінка просила аби та надиктувала їй один з них на згадку про знайомство. А через деякий час цей вірш був надрукований в одній з провідних вінницьких газет під прізвищем Галини Іванівни.

    – Це було морально важко пережити — каже Ольга. — Тоді я, мабуть, вперше відчула, що таке людська підлість. Пройшов час і зараз я хочу сказати тій жінці, що не тримаю на неї зла. Біблія вчить нас: хто до тебе з каменем — будь до того з хлібом.

    Коли я запитала Ольгу, яким вона уявляє оточуючий світ, дівчина захоплено відповіла: «Я впевнена, що світ — прекрасний, бо відчуваю кожну мелодію, запах і звук, які наповнюють його. Я хочу відкрити тобі одну таємницю. Нещодавно мені приснився сон і у ньому я... бачила! Розумієш? Це було, ніби насправді: дорога, люди, кожна травинка. Навіть не хотілось прокидатись...». Але рано чи пізно усі сни закінчуються і настає реальність. Реальність, яка для нас, можливо, здається страшною. А Ольга уже давно з нею змирилась...

    P.S. На прощання дівчина продиктувала мені один зі своїх улюблених віршів. «33-й канал» — моя улюблена газета! — пояснила Ольга. — Я знаю, що лише справді добрі люди читають її, тому хочу подарувати їм частину своєї душі.

    Мово моя! Калинова сопілка,
    Душу чарує ніжний твій спів.
    Мово Шевченкова й Лесі Українки
    Та інших прославлених наших співців.

    Скільки ж бо часу ти тяжко страждала,
    Бувши під утиском влад і царів.
    Змін і страшних деформацій зазнала,
    Цяцькою ставши в руках москалів.

    Добре, що лихо пройшло, промайнуло,
    Знову настала пора золота.
    Ти ожила і в народ повернулась,
    З сіл переходячи в вільні міста!»

    Тетяна ДУБОГРІЙ


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14


      Украинские 100x100 
    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =