"НА МОГО СИНА "ПОВІСИЛИ" ВБИВСТВО". Мати каже, що "повинну" з 30-річного Олега "вибивали", повісивши на ломик?
«…Мене повісили на ломику вниз головою і, розгойдуючи, били ногами по нирках. Коли я непритомнів, відливали водою. Потім мене посадовили на стілець і одягли на голову целофановий пакет. Коли закінчилося повітря і я почав махати головою, хтось сильно вдарив в обличчя. Так, з пакетом на голові, мене били до тих пір, поки я міг хоч якось дихати. А потім на кілька секунд пакет знімали, знову одягали його і продовжували бити. Били, били, били… Я вже нічого не розумів. Ніби крізь сон почув, як хтось сказав, що вже досить бити по голові, так, мовляв, дебіл, ще зовсім дурним стане. Тоді хтось штовхнув мене в груди і вже лежачого на підлозі били ногами. Очевидно, поламали ребра, бо боляче було дихати…
Я розумів, якщо не напишу явку з повинною, — уб’ють. І змушений був щось вигадувати, тому що хотів жити. Про те, що мене били, я боявся сказати у прокуратурі: боявся, щоб знову не били. Адже після тих фашистських допитів я не міг спати, сильно боліли нирки (у сечі днів 10 була кров), боліла голова, мене нудило… Люди, рятуйте, допоможіть! Я нікого не вбивав, та й немає ніяких доказів. За що ж відбуваю покарання?..»
(Із скарги Уповноваженій по захисту прав людини Ніні Карпачовій засудженого О.М. Андрєєва)
Таке страшне зізнання Олег Андрєєв (ім’я змінено), мешканець одного з райцентрів Вінниччини, адресував також Генеральному прокурору, в Адміністрацію Президента, обласні правозахисні структури.
- Восени минулого року, — розповідає його матір Раїса Миколаївна, — до нас додому прийшли з міліції. Сказали, щоб Олег з’явився у райвідділ для дачі показань як свідок. Як законослухняний громадянин він і пішов. Краще б не ходив… Бо звинуватили хлопця у вбивстві, до якого він абсолютно непричетний. Про те, як в Олега відбирали свідчення, він написав вище.
… Декілька років тому Олег зустрічався з Яною. Дівчина, хоч і симпатична, але не подобалася його матері, не того виховання. Тож коли Яна поїхала на заробітки в Москву і надіслала звідти Олегу прощального листа, жінка в душі навіть зраділа. Але хлопець дуже боляче переживав розрив. За звичкою приходив до Яни додому. І там його похмурий настрій розвіювала молодша сестра Яни – Оля. Як кажуть: клин клином — Олег і сам не зрозумів, як так сталося, що закохався.
Матір Олі жила із співмешканцем. Чоловік роботящий, але любив випити. Восени 2004 року його знайшли задушеного на подвір’ї багатоквартирного будинку, де він співмешкав.
- Мабуть, саме тому, що Олег був вхожий до цієї сім’ї, — каже Раїса Миколаївна, — його і викликали в міліцію для дачі показань. Але дивна річ: мого сина викликали у перших числах грудня. Вбивство сталося 22 листопада. А 27 листопада співмешканка вбитого у тій же міліції власноруч написала зізнання, як вона вбивала і виносила труп з під’їзду будинку. Мовляв, між ними виникла сварка, яка переросла у бійку і… Але потім від написаного відмовилася, певно, пригадала, що того дня Олег приходив до Олі. Це ж як легко можна умити руки! І справу повернули по-іншому.
Наразі Олега засуджено до 8 років позбавлення волі. Бо у мене немає грошей на дорогих адвокатів та для хабарів.
Я розумію, що довести свою правоту у світі, де рука руку миє і де головну роль відіграють блат та гроші – дуже важко. Я навіть готова до того, що й мене можуть «закопати», аби «не рипалася, куди не треба». Але ж, люди добрі, скільки ми будемо безсловесними?
Я знаю, що мій син не здатен на вбивство і боротимусь за нього до скону.
Підготувала Інна ВАСИЛЬКО
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми передамо до компетентних органів скаргу матері Олега і дуже сподіваємося на об’єктивне розслідування.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
