Незабаром дошкільний заклад «Ромашка», що у Вороновиці, отримає статус родинного дому. Від звичайних садочків він відрізняється тим, що там виховуються діти-сироти з усього Вінницького району. За дев’ять років існування у «Ромашці» було 90 дітей-сиріт.
Хтось з них повернувся у свою сім’ю, хтось знайшов нову, а хтось – пішов у інтернат. На сьогодні у «Ромашці» 20 дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки, віком від 2-х до 15 років.
- Наш садочок був створений ще у 1997 році, — розповідає Таїсія Щербина, завідуюча дошкільним закладом «Ромашка». – Виконком селищної ради Вороновиці виступив з ідеєю створити його, а районна рада підтримала. Відтоді ми і почали вилучати дітей, які проживали у несприятливих умовах, без догляду батьків. Адже кожна дитина має основні потреби: в їжі, в теплі, в батьківській любові, у відчутті родинного тепла. Забираючи дитину, ми даємо батькам можливість стати на вірний шлях, обжитись та забрати своїх чад назад. Головним нашим принципом є нероз’єднання дітей з одних родин, бо зазвичай, якщо у сім’ї діти дошкільного віку, їх розподіляють у один дитбудинок, шкільного віку – у інший. А в нас вони всі разом. І всиновлювати можна або усіх братиків та сестричок, або нікого. Був випадок, коли у нашому садку було троє діток з однієї сім’ї. Старша дівчинка закінчувала дев’ятий клас і мала переходити у інтернат. Ми всі переживали, бо у садочку були два її братики. Але, на щастя, знайшлась родина з Америки, яка всиновила трьох діток. Американці з українськими коренями взяли дітей попри їхні хвороби: Люда у дитинстві перенесла туберкульозну інфекцію, а у середнього, Васі, була вада ока, в Америці йому зробили операцію та повернули зір. Ці діти щасливі з новою родиною, надіслали нам фотографії, де купаються у власному басейні.
– Та й взагалі, кожна дитина – то окрема історія, — кажуть у «Ромашці». У садочку є хлопчик, батько якого втопився у нього на очах. Він й досі не може відійти від пережитого стресу, дуже рідко посміхається. Коли на його обличчі радість, то щасливі усі вихователі, адже на хвильку він забув про пережите горе. А був хлопчик, який втік з дитсадка, щоб побачити маму. Він пішов, щоб востаннє побачити рідне село та найріднішу людину. Щоправда, маму він так і не знайшов.
У більшості випадків мами не цікавляться своїми дітьми. Нещодавно на адресу дитсадка прийшла листівка від дирекції профтехучилища, де навчаються вихованки «Ромашки»: «Шановні мами, спасибі за виховання гарної доньки Оксани». А у Оксани ж є рідна мама, яка навіть не знає, що в неї така старанна донька.
Коли у «Ромашці» віддають дитину у сім’ю, то дуже ризикують: а раптом їй там не сподобається. Але якщо не ризикувати, то діти взагалі не матимуть сім’ї та родинного тепла.
У садку була дівчинка, у якої мама померла, а батько перебував у місцях позбавлення волі, дівчинка жила в лікарні. Працівники «Ромашки» забрали її до себе. А коли туди приїхала делегація «Молодь Америки», українська дівчинка подружилась з американкою. Вони були навіть схожими одна на одну. Американка розповіла батькам, що дуже хоче мати сестричку з України, і вони її забрали. Зараз вона найменша дитина у сім’ї, їхня улюблениця.
Допомагають «Ромашці» усі небайдужі люди. У когось у Вороновиці яблука вродили, у когось капуста, а у когось кофтина зайва. А був випадок, коли у дитсадок приїхала фура з вікнами. Батько-американець усиновленої дівчинки зробив подарунок та проплатив нові пластикові вікна. А якось до «Ромашки» приїхав чоловік і розповів, що його дружина та її подруги, які на заробітках у Італії, прочитали в газеті про «Ромашку» та вирішили зробити подарунок. Передали гроші, на які купили новенькі стільці для діток.
- За нашою статистикою, вісім іноземних сімей оформляють опікунство на наших дітей і лише одна українська, — розповідає Таїсія Василівна. — Пам’ятаю випадок, коли до нас звернулась вінницька жінка, яка хотіла взяти дівчинку. Коли ми розмовляли у моєму кабінеті, забіг хлопчик. Вони познайомились, а наступного разу, коли жінка знову прийшла, розповіла, що усю ніч не могла заснути, думала про того хлопчика. В результаті вона купила хату в районі, взяла того хлопчика та його рідного братика. Нещодавно ми їздили до них на хрестини і переконались, що то щаслива родина.
Всі діти мріють про щасливу сім’ю, де є мама і тато, де їх люблять, поважають та навчають. Дай Боже, щоб дітки-сироти знайшли свої щасливі сім’ї.
Як на мене, свого часу селищна та районна ради зробили дуже хорошу справу. І цей досвід варто було б запозичити всім районам області.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
