"МРІЙ! І ТВОЇ МРІЇ ЗДІЙСНЯТЬСЯ!" Говорить у минулому вінничанин, а сьогодні вже киянин - заслужений артист України Юрій Васильківський
Не так давно керівник та соліст групи «Грай» (Вінницької обласної філармонії) за свій сольний концерт отримував лише 25 гривень, а про звання і визнання як провідного артиста міг тільки мріяти.
«Я не звинувачую адміністрацію філармонії, тоді були часи перебудови, але думаю, що й зараз нічого не змінилося, хоча хотілося б вірити і бажати кращого»
– А коли ви вирішили остаточно для себе змінити своє місце роботи та проживання?
– Новий стартовий майданчик був підготовлений з усіх сторін. Ще з 1991 року паралельно йшла співпраця з кращими студіями столиці та потужна концертна діяльність з народним артистом України Миколою Гнатюком. Особливої складності в переїзді не було. Єдине, що треба було вибрати –день, щоб перевезти свої валізи і зробити крок на сходинку вище. Взагалі, є така закономірність: коли людина не йде вперед, вона зупиняється, а коли стоїть на місці, навіть не помічає, як вона опускається все нижче й нижче.
– Чи виникали сумніви залишити набуте і досягнене роками?
– Не буду приховувати, але Вінниця в моєму житті багато значить: 15 років — це небагато і не мало! Це достатньо, щоб відбутися творчій особистості. Інколи після важких переїздів, після приємної творчої праці, вмикаю улюблені мелодії, заварюю велику сімейну чашку чаю, сідаю в крісло і згадую вже таку «далеку» і рідну Вінницю і всіх, всіх... По правді скажу, я не залишив Вінницю, вже багато років вінничани прокидаються і засинають під позивні, які звучать на вінницькому радіо, а це мелодія з моєї пісні про Вінницю на слова Миколи Прощерука.
– Творчих людей завжди об’єднує дружба— хто ж вони, ваші друзі?
– Кожна творча людина талановита і геніальна по-своєму. Думаю, що ми повинні вчитися один у одного. Дружба з поетом-піснярем Миколою Прощеруком відіграла велику роль. Він був для мене колегою, наставником, порадником, а часом мені здавалося, що й моїм батьком. Разом з ним написали більше сотні пісень: «Пісня про Вінницю», «Тамара», «Де дитинство моє», «На Миколи у Миколи» та багато інших. Дуже прикро, що Микола Прощерук так рано залишив це земне і мінливе життя, нам його не вистачає. Але радіє серце, що його пісні та всі музичні твори будуть передаватися з покоління в покоління. Я продовжую писати музику на його вірші, моїй душі близька ця поезія, часто по-новому перечитую збірки Миколи Івановича. Він був прекрасною людиною, тому його творчість живе і буде жити, і я все буду робити, щоб його пісні постійно звучали.
– Крім пісень, ви пишете і мюзикли?
– Так, перший мій мюзикл був створений для дітей «Нові пригоди кота Леопольда», у виконанні групи «Грай». Спочатку новостворений сценарій ми надіслали в Мюнхен Аркадію Хайту, автору мультиплікаційного фільму «День народження кота Леопольда». Без його згоди ми не могли б здійснити постановку. Хайту сподобалось продовження, і він дав свою згоду, а потім почалася копітка праця над постановкою ... прем’єра, і наші улюблені глядачі.
– Яку роль грали ви?
– Я композитор мюзиклу і інколи по сумісництву був «лікарем» за роллю. Не можу не згадати своїх колег — співака, автора сценарію та самого кота Леопольда Миколу Мамонтова. А які чудові мишки — Аліна Солодовнікова та Олена Яценко. Прекрасний гітарист Сергій Павлюк, звичайно, бабуся — Інна Мельник.
– Яка одна з останніх ваших робіт?
– У Києві готується нова вистава «Не верьте кудеснику», автор сценарію Володимир Михайльов. Робиться переклад на декілька мов, так як готуємося до міжнародних гастролей. Після такої серйозної, відповідальної, творчої праці почуваю себе більш впевненіше, і разом з тим виникає багато цікавих задумів.
– Ваші музичні вподобання?
– Останнім часом більше слухаю класичну музику, з роками людині притаманно тягнутися до чогось високого і духовного,
– Що спонукає вас до творчості.
– Сцена і моя кохана дружина. У мене надзвичайно гарна і талановита половинка. Перша пісня, яку ми заспівали разом, присвячена нашим батькам.
– Я так розумію, що ви зі своєю дружиною завжди разом, як ви себе разом відчуваєте на сцені і на кухні?
– На сцені ми доповнюємо одне одного, а ось на кухні я почуваю себе прекрасно в ролі «їдока», але коли дружини немає вдома, дружньо товаришую з сковорідками, але лиш тоді, коли її немає вдома.
– А щодо гастролей на Вінниччині?
– В першу чергу передаю вітання усій Вінниччині: моїм друзям і прихильникам, особливий привіт заводу «Аналог». Дуже хотів би, щоб відродився пісенний фестиваль «Зорі над Бугом», який вдало проводив А.І. Левицький. З радістю приїду зі своєю сольною програмою та своїми друзями: засл. артистами Віктором Кавуном, Іваном Красовським, нар. артистами Іваном Поповичем, Надією Шестак, Мар’яном Гаденком, дуетом «СВІТЯЗЬ»
– А Юрій мріє?
– Ну, звичайно, я такий, як і всі нормальні люди. Знаю одне: якщо не буде мрій — не буде нічого. Спочатку народжується мрія, а потім починаєш працювати, щоб вона здійснилася.
– А які вони, ваші мрії?
– Вони різні, а втім, яка різниця – суть одна. Любі друзі, вірте в Бога, і все у вас здійсниться!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
