Два роки тому Оля Муравко, сьогодні учениця 4 класу ЗОСШ № 22 м.Вінниці, відмінниця навчання, «захворіла» складанням віршів.
– Для нас було повною несподіванкою, коли Оля у 7 років почала римувати, — розповідає мама дівчинки Олена Олексіївна. — «Дебютувала» вона віршем «Я учора захворіла». Донька справді тоді захворіла на вітрянку і, лежачи у ліжку з температурою, почала наспівувати власні вірші. Може, це захоплення і минуло б. Але Олю підтримала її перша учителька — Ірина Іванівна Керсова. Тож на сьогодні у доробку Олі вже 99 віршів (можливо, поки вийде газета, їх буде 100 — авт. — А це вже своєрідний ювілей!).
Цікаво, що народилася дівчинка у родині художників. І мама, Олена Олексіївна, і батько, Станіслав Михайлович, — художники. Закінчив художню школу і старший Олин брат Андрій, одинадцятикласник. Оля також гарно малює. Цього року брала участь у виставці писанок.
У 2004 році за І місце у декаднику української мови «Це України мова барвінкова, така багата й вічно молода» Оля отримала сертифікат про занесення до міської Книги пошани «Золотий фонд інтелектуальної та духовної еліти м. Вінниці».
Її вірш «Вінниця» переміг на міському конкурсі вітальних листівок «День рідного міста». Оля стала також переможницею міського конкурсу «Ода українському слову» в номінації «Література» (2004-2005 р.р.). А цього року, у березні, вона стала лауреатом І премії Всеукраїнського фестивалю дітей та юнацтва «Шевченко в моєму серці», а у червні — дипломанткою Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишенька».
– Як не дивно, — продовжує мама дівчинки, — хоча вдома ми розмовляємо російською, Оля пише українською. По суті, вона показала нам усю солов’їну красу української мови. А ще Оля сама набирає свої твори на комп’ютері. Щоправда, на вірш про котика Ніка, який жив у нас 2 роки, а потім захворів і помер, не вистачило сили... Писала плачучи... Дуже цікаве бачення: котика покликали у мандри зорі...
Про що Оля пише, можна дізнатися, прочитавши її збірочку «Найперші вірші».
Інна ЧЕРВІНЧУК
Нижче ми друкуємо вірші Олі Муравко.
Казка
Розкажи мені, хвилька, казку...
На хвилинку мене, будь ласка,
Занеси до рідної хати,
Де чекають батько і мати.
Я їх лиш обійму, поцілую...
Я за ними трішки сумую.
Повернуся за мить я, казко,
Сумувати мені не вдасться.
Радо нас «Артек» зустрічає,
В цій країні — чужі печалі.
Сміх і гомін навкруг лунає,
Нас чекають незвідані далі!
Мальва
Здавна наші предки
Мальву шанували.
Квітку обережну
Дуже поважали.
В кожному подвір’ї
Мальва розквітала,
Гарними квітками
Рід оберігала.
...Пролітають роки -
Мальва не старіє,
Кожна українка
Про добробут мріє.
Заповідь бабусі
Будем пам’ятати
І красуню мальву
Під вікном саджати.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =