Трагедія сталася 16 листопада. Після четвертого уроку двоє п'ятикласників і один восьмикласник вийшли на вулицю. Саме там старший, Рома, показав знайдену на смітнику пляшку з якоюсь речовиною.

Ця історія є прикладом того, як треба ніколи не здаватись у важких ситуаціях та вірити у краще.

Вінничанин Борис Іванович все життя за кермом. Скільки доріг, скільки пригод і зустрічей! Але одна незвичайна зустріч на дорозі в Луці-Мелешківській закарбувалась у його пам'яті. Недавно, проїджаючи це місце, він згадував:

Кажуть, що жінкам вже не так страшно народжувати. А вірніше, не страшно, що не вистачить грошей на вітаміни, пелюшки, памперси та інші потрібні речі для новонародженої дитини. Адже на дитину видається разова допомога у сумі 8,5 тисячі, а це немалі гроші. Але, як подейкують лікарі, більшість майбутніх мам зараз думають не про своїх маленьких чад, а саме про цю допомогу.

Ця історія схожа на казку із щасливим кінцем. Адже стаття в «МІГу» із фотографією хлопчика потрапила до бабусі, якій відчуття підказало, що це її внук. Зрештою, про все по порядку...

«Уважаемая редакция! Прочитал статью о том, как молодые люди — студенты, желающие получить красные дипломы, захотели бросить своего первого сына.

Усі стіни вінницького «Макдональдзу» обклеєні жовтенькими долоньками з написами «Я... допомагаю дітям». Така благодійна акція протягом одного тижня проходить у 100 країнах світу.

Не так давно керівник та соліст групи «Грай» (Вінницької обласної філармонії) за свій сольний концерт отримував лише 25 гривень, а про звання і визнання як провідного артиста міг тільки мріяти.

МЕНЕ хотіли довести до сліз. МЕНЕ хотіли образити та принизити. Знайшли кого.

«Ну, сколько можно слышать от соседей о твоих проказах, а? Ты меня позоришь. ЧТО скажут люди? ЧТО они подумают?» – поинтересовался у меня мой отец. Я стояла, опустив голову. Разве я виновата, что сын соседки начал со мной задираться? Вот не лез бы на рожон, не светился бы сейчас под его глазом «фонарь». Сам виноват. А мне, как всегда, перепало на орехи. И при всем, почему-то моего отца волновало, ЧТО скажут другие. У меня-то было свое мнение, что они могут сказать, только оно меня никак не защищало от ремня. Ох, и били же меня! Но... Как говаривала моя бабка: «Не каждого горбатого исправит могила». А некоторых — ремень.

«Шановна редакціє! Звертаються до вас стурбовані батьки учнів ЗОСШ №1 м.Вінниці. Цієї осені ми з сумом провели на пенсію директора нашої школи Віру Миколаївну Куксу і з насторогою очікували на нове керівництво. У цій школі вчиться дуже багато учнів, батьки яких, і навіть дідусі та бабусі, закінчили її. У школи склалися певні традиції навчально-виховної роботи, з самого початку існування школи існувало взаєморозуміння між керівництвом школи, вчителями і учнями та їхніми батьками.

«Доброго дня, шановна редакціє! Влітку в гуртожитку нашого вузу (ВНТУ) сталася вельми неприємна ситуація.

Вже третій рік поспіль команда вінницьких майстрів привозить нагороди із міжнародного конкурсу перукарського мистецтва, який проходив у Ризі.

Напередодні святкування річниці «помаранчевої революції» громадська кампанія «Нова ВІнниця» провела «круглий стіл» на тему «Передвиборча публічність партій. За чи проти?». Серед запрошених 15-ти обласних партійних осередків прийти погодилися лише троє.

Таке могло трапитись із дівчинкою з неблагополучної сім’ї. І не видалось би дивним. Адже скільки дітей вулиці розгулюють по вокзалах та базарах. І скількох в оберемок на рейдах щотижня збирають правоохоронці, встановлюють їх особи, в залежності від ситуації відправляють назад у сім’ї або вилучають із них.

История смешная и поучительная. Хотелось бы, чтобы читатели её услышали.

Дещо незвично має намір святкувати свій 10-й «день варення» гайсинська «зіронька» Юля Лазаренко.

«Дівчино, зачекай, скажу тобі кілька слів», – ви бачите перед собою циганку і чуєте, як вона до вас улесливо звертається. Щодуху тікайте від неї, незважаючи на її настирливість, намагайтесь не дивитись їй у очі. Бо інакше станете її черговою жертвою-сомнамбулою, яка готова виконати її усі бажання.

Нещодавно Животівська ЗОШ І-ІІ ступенів, що в Оратівському районі, гостинно приймала одного із своїх випускників 1937 року — Олександра Івановича Гнатюка. Постать гостя — неординарна. Адже Олександр Іванович не просто заслужений лікар України, який більш як півстоліття завідує кафедрою дитячих хвороб ВНМУ ім. М. Пирогова. Він — досвідчений науковець, який за підручник «Дитячі хвороби» був удостоєний звання лауреата Державної премії України.

«Формат «М» – таку назву має молодіжне вінницьке об’єднання, яке поставило собі за мету зробити життя у наступні чотири роки у місті справедливим, а владу, яку ми оберемо у наступному році, – чесною та прозорою. Всього в це об’єднання увійшло 12 молодіжних організацій. Їхні лідери заявили, що прагнуть зробити виборчий процес прозорим. Особливу увагу вони приділятимуть виборам міського голови.

Для вінницьких акробатів кожні змагання — то черговий етап до зіркового Олімпу. У вересні наша команда побувала на чемпіонаті світу із стрибків на акробатичній доріжці. Всесвітні змагання проходили у Голландії в м. Ейт-Ховен. Вінницька команда у складі Анни Мамчук та Анни Заярної здобула 5-те місце.

Найочікуванішим та найбажанішим святом для учнів ВНЗ, звісно, є День студента. У цей день керівництво Вінниччини вирішило відзначити найкращих студентів нашого міста, а їх немало-небагато — 70. Винуватців свята вітав Олександр Домбровський, який згадав і свої студентські роки: «В інституті, в якому я навчався, знайшов свою дружину, з якою ми разом вже 24 роки. Бажаю і вам такого».

Два роки тому Оля Муравко, сьогодні учениця 4 класу ЗОСШ № 22 м.Вінниці, відмінниця навчання, «захворіла» складанням віршів.

День студента можна святкувати по-різному: сходити на дискотеку, зібратись у когось вдома та самим влаштувати свято або ж просто напитись за рогом якогось дому. А можна піти на КВН та досхочу насміятись. Понад 500 вінницьких студентів обрали саме такий спосіб святкування.

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English